Спочатку я їхала в сонячну Грецію, аби побути і попрацювати там рік, заробити нанарний ремонт. Робота була типовою та важкою – я доглядала літню жінку. Пані виявилася досить вимогливою, мені було непросто. Але я вирішила витримати заради достатку сім’ї, це був мій головний мотиватор.

Трохи згодом я дізналася, що в магазині по сусідству потрібна прибиральниця на нічний час, отже влаштувалася й туди. Так виходило, що вдень вона я зі своєю наймальницею, а вночі мию підлоги в магазині.

І хоч мені дуже не вистачало сну, я трималася, адже чим більше зароблю, тим краще моїй родині!

Так минув рік. Я вже збиралася додому, але після розмови з чоловіком Кирилом по телефону змінила рішення. Моїй сім’ї було потрібно більше грошей: у сина з’явилася дівчина. Звідки брати гроші на весілля, якщо діти раптом вирішать побратися? Тоді я погодилася залишитись ще на рік. А потім ще один. І ще…

Так і пройшли мої 5 років у сонячній Греції, з думками про благополуччя дітей та регулярними переказами грошей на рахунок чоловіка. З розмовами повідео і постійним очікуванням обійняти своїх рідних.

З купою подарунків, радісним настроєм та передчуттям возз’єднання з родиною я поверталася в охоплену війною, але таку кохану Україну.

Ніхто мене не зустрічав. Дивно, але нічого – отже, всі зайняті. Я взяла таксі та поїхала додому.

Двері мені відчинив чоловік. Ми з Кирилом обнялися, але чомусь його обійми здалися мені відчуженими. І говорив він так само.

“Може, це я відвикла?” – подумала я тоді, коли до мене вийшла донечка. Вона теж мене обійняла, але і від Софійки линула подібна відчуженість.

Того ж дня по обіді прийшов і син Богдан зі своєю нареченою. За обіднім столом вони розповіли, що через місяць весілля, скромний ресторан уже замовлений і медовий місяць буде в Карпатах. Пролунав і натяк на окрему квартиру.

Вночі, коли я лежала у своєму ліжку і не могла заснути, я перебирала згадувала попередні події цього дня. Коли я увійшла до спальні, то побачила незнайомі жіночі речі. Чоловік сказав, що донька лишила…

Щось було не так – я це відчувала. Діти поводилися дивно, чоловік – тим паче. Наче мені зовсім не раді.

Карти відкрилися вже наступного дня. Моя добра стара знайома Галина, яку я зустріла надворі розповіла всю правду. Виявилося, мій Кирило вже давно живе з іншою жінкою. Він привів її у квартиру буквально за кілька місяців після мого від’їзду в Грецію.

Діти ніде не працюють, а вислані мною гроші витрачають на життя та розваги – вони звикли так жити за ці роки.

Тепер мені стало зрозуміло, чому мене так холодно прийняли. Адже грошей я вже більше висилати не буду і їм доведеться щось робити самостійно.

Того ж дня я зібрала валізу та поїхала у вже теж не чужу Грецію, де у мене є друзі. Я знову зароблю гроші, ось тільки цього разу для себе. Я через кілька років куплю собі квартиру і житиму так, як хочеться мені. А чоловік та діти нехай думають про те, як самим заробити грошей. З мене досить, починається чистий аркуш мого життя.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

Фото спеціально для ibilingua.com.