fbpx

Старожилам Карпат мудрість і знання дарує сама природа. Одним з передбачень про майбутнє України й людства, яке відкрилося йому, поділився пан Микола. Про що його пророцтво? Вірити чи ні – вирішувати вам, але дізнатися варто

Старожилам Карпат мудрість і знання дарує сама природа. Одним з передбачень про майбутнє України й людства, яке відкрилося йому, поділився пан Микола. Про що ж його пророцтво? 

Пан Микола, до якого завітала експедиція дослідників Гуцульщини й мольфарства, насправді озвучує не своє власне пророцтво, а старожилів свого села.

Тут люди жили самобутньо спокон віку і передавали свої знання з покоління в покоління.

Пан Микола все своє життя зберігав та досліджував народний фольклор, зокрема й пророцтва, які колись розповідали бабусі та дідусі про все те, що зараз відбувається в нашій країні і в світі.

Хто нажився на війні, той до 9 покоління буде платити за це, говорить пан Микола.

– Часто коли людям хочеш сказати правду, вони чомусь вважають, що ти їм хочеш сказати якусь вигадку чи фантастику. Але історії, я знаю – не з книжок чи інтернету, я їх чув і запам’ятовував від старих людей, які буди народжені ще з 800-х років, як моя прабаба.

Я дуже пам’ятаю цих старих людей і їхні історії. Люди колись ходили одне до одного вечорами, спілкувалися, говорили. Зараз такого немає, навіщо, якщо можна відкрити інтернет і прочитати? Всі ці історії я збирав і знаю, а ще фольклор, співанки.

Що говорили старожили про нинішній час?

– У нас був такий чоловік, якого у нас всі знають і про якого чули, жив в горі Прегут в селі Космач, звали Танасій. Він був частково німий, тобто чув, а говорив погано. Він постійно носив керосинку з магазину. А коли його люди питала, навіщо він це робить, Танасій відповідав:

«Я мушу, война буде, як буде война – щоб я мав, чим світити».

Отак і казав, що буде війна і не буде світла, тому поки був керосин у магазині – він робив собі запас. Ходив босий цілий вік.

Тепер шуткуємо іноді зі знайомими: що, мовляв, ідемо туди, де жив Танасій, нафту шукати, бо нема, чим світити? А він же казав, що такі часи настануть!

Мій дід був з Ворохти, він був дуже хорошим столярем й ковалем, до нього приходило багато людей, в тому числі й старих. А я малий сидів і слухав їх і їхні розмови.

Казав тоді один дід ще за оюзу, що настане й в нас Україна, коли синьо-жовтий прапор стоятиме біля клубу. А баба їм моя каже: тихо, дитина чує, ще в школі розкаже, буде не солодко.

Але той дід продовжував:

«Настане такий час, але то ще не справжня Україна буде».

Я ще собі думав тоді, ну що він таке каже, як не справжня? А він:

«Бо справжня стане, коли буде червона литися по коліна».

Мені було лячно, бо мій дідо пережив віну й розповідав про її страхіття. Він казав тому чоловіку:

«Ви хоч нікому не кажіть, яка може бути знову війна й червона по коліна? Ми тут вже стільки пережили! І Росію, й німців, і мадярів, що тільки наші люди не витримали».

А той відповідає:

«Червоної буде багато і війна з тої пустоти, з держави, яка не справжня. Коли їх переможемо – тоді й настане справжня Україна».

Оце, я думаю, і сталося те пророцтво. Як писав Шевченко: «Перевертні собі підростають … допоможуть з бідної сиротини сорочку знімати…»

Хто довів до війни? Людська байдужість. Ми нічого не робимо. Наші політичні гілки людям кидають зовсім іншу тему, щоб ми не дивилися й не відволікалися на головне, – вголос роздумує пан Микола.

Нас так у 90-ті відволікали, щоб ми не бачили, як дерибаниться країна, заводи, як все розкрадається, підкинувши тему «за віру».

Та к і зараз робиться, аби ми не помічали, як хтось наживається на війні, нам підкидаються різні відволікаючі теми: коли Різдво святкувати й таке інше.

В тому, що ми сміття викидаємо – нам росія винна, води забруднюємо свої, річки – те саме. не ми винні. Але це все ми самі робимо! Нехай вони там всі пощезнуть, але у кінцевому результаті ми це самі все й накликали, я не розумію, чому нам всі раптом всі винні стали.

Я собі думаю, що за 30 років цього дерибану ми не навели ніде порядок, використали природний ресурс – нічим не поповнили, ми тільки використали, віддали, викинули.

І зараз так само, візьміть любий приклад – всюди піднімається ціна, а чому? Чи ми допомогли нашим хлопцям здобути перемогу, піднявши ціни на пальне? Чому не пішли до чиновників і не запитали: друже, навіщо це робиться під час війни?

Хто нажився на війні, той до 9 покоління буде платити за це, говорить пан Микола, нічого у нього і його нащадків не буде – так у нас старі люди казали.

Джерело – Ютуб-канал “Гуцулендія”

прередрук без посилання на ibilingua.com.

Фото ілюстративне, скріншот.

You cannot copy content of this page