Старшій дочці Наталі ми й справді з чоловіком більше допомагали, але ж це не означає, що молодша Христина має через це ображатися. Не могла ж я закривати очі на “важке життя” дочки, і купляти Христині чоботи, бо вона їх бачте хоче. Була змога їй з іпотекою допомогли, ми з чоловіком й постаралися. Тільки тепер, коли Івана мого не стало, Христина прийшла з тим же проханням. А де я такі гроші візьму?
– Ви завжди на все були готові заради сестри, — вимовляла матері дочка, — я завжди тільки одне чула: “Це Наталі!”, “Потрібно Наталю з дітьми підтримати!”, “Тепер не до твоїх обновок, нам онуків треба на зиму одягнути”. Я про допомогу тебе вперше у житті попросила, а ти й тут мені відмовила.
У мене дві доньки: старша Наталя, їй зараз майже сорок і молодша Христина, якій недавно двадцять п’ять виповнилося. Ми старшій дочці завжди багато допомагали, тому що не могли відмовити. У неї життя склалося не зовсім райдужно.
– Ми з Валерою розлучаємося, — повідомила Наталя, коли їй було двадцять п’ять, а її синам три і два роки. Ну ти хіба сама не знаєш, що сталося, він же за кожною спідницею тягнеться.
Донька геть-чисто відмовилася прощати такого чоловіка навіть заради дітей. Та й про яке прощення могло йтися, якщо донька дізналася, що в їхньому під’їзді його донька фактично така ж за віком як їхній старший син росте.
– Він нам кімнату в комуналці залишає, – сумно сказала донька, — він так виявляє шляхетність. Я не стала відмовлятися, тому що нам з дітьми до вас повертатися не світить, ви тут самі ледве поміщаєтеся. Та як вийде, так і житиму.
Донька розплакалася, мені її було шкода, та я не могла їй нічим допомогти.
– Поки зможемо, допомагатимемо, — сказав чоловік.
Ми тоді з чоловіком молодші були, та й її колишній копійчані аліменти платив. Тяжко було спочатку, адже між хлопцями різниця була невелика і всі речі молодшому доводилося купувати нові.
– Мені нові джинси потрібні, – починала голосити Христина, – і туфлі. У вас і я є, а ви всі тільки Наталя та Наталя.
Зрозуміло, що жити доводилося скромно. Навіть після того, як донька перший рік із декрету вийшла, які там із неї були заробітки. Ми їй весь час то на харчування підкидали гроші, то на те, щоби одягти дітей. Зрозуміло, що Христина ображалася.
– Ви Наталі нові чобітки купили, а я і цей рік маю в старих ходити?
– А в тебе, що нічого взути? — питала я доньку. — Ми ж тобі тільки наприкінці зими купили.
– А мені потрібні нові.
Потім через п’ять років Наталі легше стало, діти на той час уже в школу пішли. Вона за будь-яку роботу хапалася, щоби гроші заробити.
– Я ж не буду все життя в комунальній квартирі сидіти, — говорила Наталя, — ми з дітьми у вашій квартирі прописані, а тому я можу продати кімнату і взяти іпотеку. Платити, звичайно, доведеться довго, але як інакше.
Діти з кожним днем все старші ставали, а донька сама ще молода, а яке особисте життя в комуналці. Потім дочка взяла іпотеку, навіть ночами підробляла, щоразу просила, щоб їй на роботі півтори ставки дали.
Христина завжди була незадоволена, коли Наталя до нас приводила дітей. А куди ж їхня донька ще діне? Вони поки що маленькі були, щоб одним залишатися. Ми навіть одне розкладне крісло на кухні поставили, щоб онукам було де спати. Так ось і жили, Христина тільки весь час “бурі”влаштовувала, а чоловіку останнім часом не добре ставало.
Наталі залишилося рік виплачувати іпотеку. Допомагати їй тепер нема кому, адже мій чоловік пішов із цього життя, та й я на пенсії вже.
– Мамочко, я вам так із татом вдячна! Якби не ви, я сама не впоралася б, — каже Наталя матері.
Нещодавно в Наталі чоловік з’явився, але вона поки що заміж не поспішає. Вона сама це вирішить, я в їхні стосунки не влізаю. Можна було б зітхнути, але ж Христина почала дивувати. Донька заміж вийшла відразу після прощання з батьком. Потім вона повідомила, що вони будуть орендувати квартиру, тому що вона зі мною жити не хоче через те, що Наталі діти до мене приходять. Свекруха також їх кликати не стала, тому що відразу зрозуміла, що у невістки важкий характер.
– А нещодавно донька повідомила, що чекає дитину і сказала, що вони з чоловіком купуватимуть квартиру.
– Звичайно, купуйте, якщо у вас є на це гроші.
– Звідки вони в мене? Ви що мені з батьком, щось дали, наприклад, стартовий капітал, спадок. Мати чоловіка також йому шиш показала. А ти теж хочеш самоусунутись від наших проблем чи тобі діти сестри лише рідні?
Христина почала дорікати матір у тому, що та тільки свою Наталю любила, ось їй і допомагала, що іпотеку мовляв сестра лише завдяки батьківській допомозі змогла виплатити. А мати одна не може на одну пенсію виплачувати дочкину іпотеку. Потім дочка матері сказала, що якби вона її любила, то продала б квартиру і купила собі однокімнатну, а решту грошей віддала б їм з чоловіком. Дівчина вважає, що так буде слушно.
– Я такого нахабства від доньки не чекала. Я ось тепер весь час думаю, де ми доньку прогаяли, невже, щоб Христині жилося добре, ми повинні були відмовитися від старшої доньки та онуків?
Фото ілюстративне
