Стефа, моя рідна сестра, зараз ходить до церкви, сповідається, а коли приходить до мене то плачеться на важку долю сина, що він на таке не заслуговує, а я вважаю, що у всьому винна вона сама. Не наробила б вона дурниць в молодості, не було б такого життя у її Олега.
Стефа від мене молодша на три роки. Ми обидві пенсіонерки. Я вийшла заміж перша. Рік за роком у мене народилося двоє діток.
Стефа вийшла заміж за сусіднього парубка. Батьки сильно до нас не пхалися, та й відносини з ними були важкі. Мамі з татом було не до нас. Сильно свої почуття вони не проявляли. Тому і ми якось не звикли їм відкриватися. В якійсь важкій ситуації я радилась з сестрою, а вона зі мною.
Стефа пішла ж за невістку, а я залишилася в тому ж селі, що і батьки.
Коли сестра завагітніла, а це було через три роки після весілля, я за неї дуже раділа. Вони з чоловіком світилися від щастя, і всі з нетерпінням чекали цього дня. Та день виявився надзвичайно важкий для всіх нас.
Того прохолодного дня у Стефи з’явився хлопчик – дуже хворий хлопчик. Лікарі не давали ніяких шансів на нормальне життя цій дитинці. Я тоді перша прийшла до сестри в палату.
– Я не зможу, сестричко! Розумієш, я не впораюсь з такою дитинкою. Лікарі пропонують залишити сина тут…
Того дня Стефа прийняла неймовірне важливе рішення. Вона відмовилася від дитинки, а рідним сказала, що син народився вже ангеликом.
З того дня ми жодного разу не згадували з сестрою про цю подію. Таємницю знали лише ми з нею, тоді ж я присяглась мовчати поки живу.
Через два роки Стефа знову носила під серцем дитя, і Слава Богу, цього разу на світ з’явився чудовий та здоровий хлопчик.
Більше в них з Павлом діток не було. Вони пестили та балували єдиного сина. Все в житті робили для нього. Олег гарно закінчив школу. Він справді був розумним учнем, тому після закінчення школи навіть не обговорювалося, Олег мріяв стати лікарем. На даний час він відомий у нашій області хірург.
В 27 Олег знайшов свою половинку. Вони відгуляли шикарне весілля. Стефа не могла намилуватися, як сином, так і невісткою, адже та також медик – терапевт.
Тільки щастя закінчилося через рік після весілля. Світлана, невістка, чекала дитинку і вже в середині терміну їй повідомили погану новину – дитинка не здорова…
Стефа з того дня не переставала плакати.
– Чуму? Чому Господи ти мій гріх переклав на мою здорову дитину? Чим Олежик заслужив на таку важку долю?
Зараз їхній Богданці сім років. Вона не говорить, не ходить… Але батьки роблять все можливе й не можливе, лиш би полегшити донечці життя.
Стефа часто приходить до мене поплакатися. Ми згадуємо той лютневий, холодний день. Якби ж тоді вона вчинила по іншому… Можливо, такого б не було.
Автор – Наталя Гуренко
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
