Стефу дивувало те, що подруга вже другий день не виходила на зв’язок. – Борисе, давай поїдемо до Ніни, а то чогось серце не на місці. – Все і справді було погано… Щоб відчинити двері, довелося викликати певних людей. Як Стефу так і Ніну Господь дітками не подарував. Велика двокімнатна квартира залишалася нічия, але це вони так думали, а насправді все було геть не так.
***
Стефа Андріївна, жінка за п’ятдесят, працювала закрійником в ательє. Отримувала невелику зарплату і жила зі своїм чоловіком в маленькій кімнаті в гуртожитку.
Своєї квартири у неї ніколи не було. Дітей у них з чоловіком теж не було. Чоловік працював простим водієм і теж багато не заробляв.
Останні роки Стефа Андріївна здружилася з однією літньою клієнткою їх ательє. Вони, що називається, знайшли один одного.
Ніна Петрівна, так звали клієнтку, їй скаржилася на своє самотнє життя, а Стефанія Андріївна ділилася своїми численними проблемами.
То у чоловіка знову роботи немає, то з гуртожитку виселити хочуть. Власники гуртожитку постійно змінювалися, і нові господарі встановлювали свої порядки.
Ніна Петрівна стала запрошувати Стефанію Андріївну до себе в гості і на свою дачу. Там вони їй допомагали і разом відпочивали. Так вони і дружили кілька років.
Як раптом Ніна Петрівна перестала виходити на зв’язок. Стефанія Андріївна з чоловіком Борисом поїхала до неї додому. Дзвонила, стукала, але ніхто не відкривав. Вона знайшла дільничного і переконала його відкрити квартиру.
Ніна Петрівна не дихала… Серце… Стефа Андріївна зі своїм чоловіком поховали подругу і несподівано дізналися, що вона залишила заповіт, в якому заповідала їм свою двокімнатну квартиру.
Горе втрати подруги, змінилося на радість здобуття свого житла. Нарешті можна було пожити, як всі люди живуть в окремій квартирі без загальної кухні і загального туалету.
Вони переїхали в нову квартиру і стали насолоджуватися затишком окремого житла. Але Стефа Андріївна знала, що у подруги залишилася дача і гараж. Їй захотілося, якимось чином отримати і це майно.
Сама вона претендувати на цю нерухомість не могла. Їй прийшла в голову думка знайти родичів Ніни. Вона думала, що вони її якось віддячать за це.
Подивившись листи і листівки Ніни Петрівни, вона знайшла кілька адрес і вийшла на молодшу її сестру, з якою та багато років не спілкувалася. Написала їй лист про відхід у той світ Ніни Петрівни і про решту спадщини.
Через два тижні сестра Ніни Петрівни відвідала Стефу Андріївну, але вона не була налаштована доброзичливо, а навпаки була обурена тим, що чужим людям дісталася квартира її сестри.
Вона забрала всі документи своєї сестри і пішла. Місяця через два Стефа Андріївна отримала повістку до суду про визнання заповіту недійсним.
На її біду Ніна Петрівна останні роки відвідувала різні клініки тому у її родичів були всі шанси відсудити квартиру собі. Так воно, зрештою, і вийшло.
Довелося Стефанії Андріївні повертатися до свого гуртожитку. Добре, що вона хоч кімнату за собою зберегла і весь цей час платила за неї.
Ось такі бувають життєві історії…
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!