Ми з чоловіком Дмитром почали дружити ще в 10 класі. Після школи вступили в один інститут, на третьому курсі стали жити разом, а ближче до диплому одружилися.
Стосунки у нас з Дімою чудові і сьогодні, зростає вже двоє діточок, справляємося самі у всьму.
Ось тільки зі свекрухою і з сестрою чоловіка я не спілкуюся вже 5 років. Вірніше, вони зі мною не спілкуються, ну, а я більше ніяких спроб не роблю. Хоча, так, робила, і прощення просила незрозуміло за що, а потім знайшла в собі гордість повернутися до них спиною.
Коли ми з чоловіком ще зустрічалися, його сестра іноді просила нас доглянути за дітьми. Її дітям тоді було 3 і 4 роки. Ми залишалися у них, коли було холодно або дощ, а якщо тепло, то дітей привозили до нас.
А ось коли ми одружилися, то його сестра стала нахабніти і дітей своїх нам підкидати майже щонеділі і навіть ввечері в будні. То їм з чоловіком в гості треба, то в кіно зібралися, то на день народження до колег, рідні, друізів, то по магазинам…
Я якось сказала, що у нас теж є свої справи, плани і бажання. Але сестра тільки сміялася і говорила, що у нас все ще попереду. Чоловік навіть злився на сестру, але та дітей все одно привозила нахабним чином і могла залишити навіть з ночівлею. Просто подзвонить і скаже, що приїхати вони не встигнуть, тому я можу укладати дітей спати. І її не цікавило, що у нас з чоловіком тільки одне спальне місце.
Одного разу нам все це набридло і я просто не відкрила двері, коли вона привезла дітей.
Був телефонний дзвінок, психи, сцени. Я щиро не розуміла, чому людина так поводиться через власних дітей? Коли ми були на дні народження свекра, я сестрі чоловіка все так відверто і сказала, що дітей вона народжувала не для мене, а для себе, нехай займається ними і в вихідні.
Вона образилася і поміняла тактику. Я зрозуміла, що за допомогоюі порадою свекрухи.
Нам стала дзвонити свекруха і просити приїхати до неї на пару годин доглянути за дітьми, а то їй треба прибрати в квартирі, приготувати обід і вечерю, а з дітьми це проблемно. Ми кілька разів з’їздили, а потім відмовилися.
звичайно, свекруха образилася.
Потім вона стала вичитувати мене за неправильний розподіл сімейного бюджету, дорікати, що ми поїхали відпочивати влітку на море самі, а не з ними (свекруха зі свекром, дочка з зятем і діти), компанією дешевше.
А коли ми поїхали в Прагу на Різдво і Новий рік, вона мало не перекусила нас навпіл.
Моя перша декретна відпустка випала на липень.
Всі зраділи, потерли гаряче руки і сказали, що їм дуже пощастило, оскільки я тепер вільна, заберу дітей, один закінчив 3, а другий 4 клас, і поїду з ними на дачу. Там свіже повітря, озеро, ліс, село поруч, можна збігати за молочком, а ягідки і овочі всі свої. Рай! І за дітьми нагляд. Та не просто нагляд, а всі канікули на три роки діти будуть в надійних руках.
Але я відмовилася.
Я відмовилася їхати на дачу ЖИТИ! Мені і вдома добре живеться. Я відмовилася їхати на дачу і дивитися за чужими дітьми. Воно мені не треба. Просто я не хочу. Знали б ви, який був гучний конфлікт. Зрозуміло, що сестра чоловіка образилася на все життя. Навіть свекруха мене дорікала в черствості, а потім сказала, що як я до них ставлюся, так і вони до мене будуть ставитися.
Наша остання розмова була перед народженням нашого з Дімою первістка. Відтоді ні вона, ні її дочка більше ніколи не були в нашому ждомі. З чоловіком вони спілкуються, жаліють його і співчувають, як він живе з такою, як я, нестерпною. А він їх не слухає і якось живе, діток ростить. В житті буває і так.
Скажіть, а ви дивитеся дітей ваших братів і сестер? Вам їх часто “підкидають”? Або ви так робите самі?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
