fbpx
життєві історії
Свекруха Антоніна Петрівна в мене в цілому непогана жінка. Живе на сусідній вулиці, частенько щось допомагає, з дитиною посидить. Ну але дивна. Ну просто геть дивна!бувають у неї свої причуди, та ще й які! Наприклад, святкували минулими вихідними рік синочку. Так вона поклала дитині (коли стрижуть, і дитина вибирає, “ким буде”) келишок та запальничку, хоча я сказала що таке класти не буду. Причому, підклала по тихому. Вона найголосніше кричала, не класти такі речі не можна ні в якому разі, не дай Бог, дитинка вибере! Ну, то ж дитинка дочки, що тут казати

Свекруха Антоніна Петрівна в мене в цілому непогана жінка. Живе на сусідній вулиці, частенько щось допомагає, з дитиною посидить. Ну але дивна. Ну просто геть дивна!

Не можу сказати, що я не люблю свою свекруху. Антоніна Петрівна часто підтримує мене, конфліктів у нас з нею особливо ніколи не було.

Але бувають у неї свої причуди, та ще й які!

Наприклад, святкували минулими вихідними рік синочку. Так вона поклала дитині (коли стрижуть, і дитина вибирає, “ким буде”) келишок та запальничку, хоча я сказала що таке класти не буду. Причому, підклала по тихому, коли я бігала за камерою.

Найцікавіше – не повірите! – що 3 місяці тому у малюка її дочки теж був рік, і вона найголосніше кричала, не класти такі речі не можна ні в якому разі, не дай Бог, дитинка вибере! Ну, то ж дитинка дочки, що тут казати.

Читайте також: Живемо в маленькому райцентрі на Хмельниччині. Мені 72, та я ще жвава, повна сил, дякувати Господу. Невісточці Любочці – 49, синочок Україну захищає, молимося за нього. І тут Люба з новиною! Люди, я просто літаю як на крилах! Ми прекрасно розуміємо, що хтось нашу родину не зрозуміє, а хтось добрим словом підтримає. Справа у тому, що у нас таке сталося в родині, не можу не поділитися! Я невісточку інакше як донечкою не називаю. Любочка у нас сирота, тому як тільки вона з’явилася в житті Назара і нашому, ми з чоловіком намагалися бути їй за батьків, дати ту родинну любов і турботу, яких вона не знала в дитинстві. Зараз мій синочок Україну захищає, його мобілізували у квітні, молимося за нього і чекаємо

А останнім часом Антоніна Петрівна часто натякає, щоб я називала її мамою. Хоча ще на початку нашого з Ромою сімейного життя питала, як їй зручніше, аби я її називала, просто тіткою Тонею, або по імені по батькові, але точно не мамою.

А ось недавно мама романа взагалі дала мені статтю в журналі почитати, “як почати назвати свекруху мамою”. І так постійно, ніби ненароком, говорить про це.

Але справа в тому, що моя матуся полинула на небеса, коли мені було півтора місяці усього, тобто цього слова я в принципі не знаю, і для мене “мамою” назавжди залишиться тільки моя матуся. Переступити через себе ніяк не можу і не хочу.

Ось така моя історія взаємин з мамою чоловіка. А як у вас? Буду вдячна, якщо поділитеся своїм досвідом, дуже цікаво почитати!

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.

You cannot copy content of this page