Кілька місяців тому ми з чоловіком стали щасливими людьми: ми виплатили іпотеку раніше терміну. Ми не купували собі одяг, харчувалися тільки акційними продуктами і користувалися найбюджетнішою побутовою хімією. Практично все зароблене, до останньої копійчини, ми відносили в банк. Розрахувалися ми не за 5 роки, а за 2.
З моєї першої ж «вільної» зарплати, ми пішли в магазин і набрали всього, чого душа забажала. Із зарплати чоловіка ми купили одяг і шпалери – в нашій квартирі все ще був ремонт від забудовника. А найрадісніше – тепер можна задуматися про дитину.
З роботи ми тепер приходили в свій будинок. Я перестала прокидатися від кошмарів, в яких злі дядьки приходили до нас додому і говорили:
– Ви прострочили платіж. Тепер ця квартира належить банку.
До нашої іпотеки, чоловік допомагав своїй матері і сестрі, яка тоді ще вчилася в інституті. Коли ми тільки збиралися купувати квартиру, чоловік поговорив зі своєю мамою:
– Мамо, ми з Наталею будемо брати кредит. Я не хочу платити її третину життя, тому всі наші гроші будуть йти на погашення боргу. Постався з розумінням: я не зможу вам допомагати. Ти добре отримуєш, просто будь трохи економніша.
Свекруха дуже образилася на мене. Вона вважала, що це я вклала в голову її сина думку про наше власне житло. Мати і сестра чоловіка щосили намагалися його відмовити:
– У нас вдома багато місця, жили б далі. Це все Наталя твоя: ми до неї з усією душею, а вона тебе забрала і згадуй, як звали. А купиш ти квартиру? Вона тебе кине і її відбере. На мене оформлюй.
Ми з чоловіком дійсно жили у свекрухи цілих півтора місяця. Родички чоловіка чомусь вважали, що він привів в будинок не дружину, а безсловесну служницю. Зневажати якої – їх пріоритетне право.
«Ти сама прийшла до чужого дому» – скажете ви і трохи помилитеся. У чоловіка в їх квартирі є частка, від покійного свекра кожен з них успадкував по одній третині.
Свекруха дуже боялася, що я змушу чоловіка продати його кімнату, і наполягала на тому, щоб чоловік їй подарував свою частку. До слова сказати, сестра чоловіка давно це зробила – подарувала частку матері. Чоловік відмовився.
Як тільки ми купили квартиру, перший час вони дзвонили і просили гроші. Зрозумівши безглуздість своїх дзвінків – чоловік був непохитний, вони зникли з нашого життя. Чотири роки від них не було ні слуху, ні духу.
Не знаю, звідки вони дізналися, що ми розрахувалися з банком. Але 3 місяці тому до нас прийшла свекруха, для серйозної розмови. Сестра чоловіка завагітніла незрозуміло від кого і свекруха збиралася виставити її на вулицю.
Цитую: “Я не маю наміру слухати дитячі крики.» Нам було запропоновано забрати сестру чоловіка до себе. Чоловік відмовився. Свекруха грюкнула дверима зі словами:
– Значить твій племінник буде рости на вулиці.
Мій довірливий чоловік вирішив допомогти своїй сестрі – відписав на неї свою частку в їх квартирі, щоб у матері не було права вигнати дочку на вулицю. Наївний чоловік думав, що вирішив проблему. Не тут то було.
2 тижні тому, сестра чоловіка прийшла до нас з торбинками. Вона вдруге наступила на ті ж граблі: знову подарувала свою частку матері, а та її виставила.
Чоловік ледве заспокоїв сестру. І вирішив купити їй квартиру. В іпотеку. Виглядало б це так: наша квартира дістається його сестрі, ми переїжджаємо в нову і продовжуємо злиденне життя. Я була проти. Я ні на гріш не вірила ні матері, ні сестри чоловіка.оПоки чоловік збирав пакет документів для банку, я вирішила простежити за його сестрою. Вчора вона пішла в душ, залишивши телефон на столі. Я проходила повз, коли їй прийшло повідомлення. Краєм ока я зачепилася за текст: «Як успіхи з квартирою?»
Я відкрила діалог і отетеріла. Сестра чоловіка листувалася зі своєю матір’ю:
– На жаль сильніше дави, за живіт хапайся. І жери побільше, щоб хоч видимість пуза була.
– Мамо, все ок. Мамонт збирає документи для іпотеки. Буде нам ще хата))
– Як успіхи з квартирою?
Я зробила фото і видалила останнім прийняте повідомлення. Коли сестра чоловіка вийшла з ванни, я дала їй півгодини на збори. Вона почала волати, що я не маю права, що через мене вона втратить дитини. Я філософськи зауважила, що неможливо втратити те, чого немає, і пригрозила їй поліцією. Вона пішла.
Чоловік примчав додому, аж відпросившись з роботи. У нього до мене був тільки одне питання:
– Чому ти її вигнала?
Я показала йому фото діалогу його «чесних» родичок. У чоловіка волосся на голові дибки встало. Я сама була в шоці від їх хитрості і цинізму: вони обманом відрубали частку чоловіка в спадкової квартирі, але і цього їм було мало. Ще й нашу квартиру губу розкатали.
Чоловік спробує повернути частку в квартирі батька, юрист сказав, що шанси є: дії свекрухи і її дочки потрапляють під статтю «Шахрайство». А я рада, що ці безсовісні жінки знову зникнуть з нашого життя.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
