Свекруха Інна Сергіївна мені зовсім не друга мати, от від слова “ані скілечки”! Почну з того, що мій чоловік працює закордоном, я сиджу в декреті із дворічною Міланкою. Вирішив Діма так зі своєю мамою, що йому не варто повертатися поки що. Та і я так думаю, щиро кажучи, всі розуміють, чому. От тільки важко мені дуже.
Треба сказати, що Інна Сергіївна живе на сусідній вулиці за дві хвилини ходьби, а мої батьки – за 800 кілометрів на іншому кінці України.
Ми з чоловіком живемо на орендованій квартирі і хочемо купити своє житло, власне, Діма на нього чоловік і заробляє. Щоб справа пішла швидше, ми розглядали варіант поїхати удвох хоча б на три місяці, тобто я на три місяці, а він ще лишиться.
Залишити дитину хотіли зі свекрухою, вона раніше говорила, що без проблем посидить, але щойно справа дійшла до оформлення документів на роботу, Інна Сергіївна хутко відмовилася.
Живе, як я сказала вже, близько, але хоч би раз прийшла борщу зварила, вареників наліпила, прибрала мені в квартирі чи дитину побавила – так не діждешся!
Я розумію, що ми народжували донечку не свекрухи, і вона не зобов’язана цього робити. Але зрозумійте, усі її кредити виплачує Діма: спочатку на пралку, потім на телевізор, зараз холодильник узяла нікому нічого не сказавши. Не встигне він приїхати до вторгнення з роботи, як вона стоїть на порозі зі щенячими очима і починає розповідати, як їй важко на одну пенсію виплачувати кредити.
Я погоджуюся, що батькам треба допомагати, але чому вона не хоче нам допомогти? Свого часу мій чоловік сам заробляв собі на навчання, на весілля ми теж самі копили. Ми не просимо у неї грошей на житло, а просто хочемо, щоб вона посиділа з дитиною три місяці. Щоб я поїхала до чоловіка і попрацювала з ним задля скорішого результату.
інні Сергіївні всього 58 років, вона на пенсії за вислугою, жвава жінка, яка ще заміж зібралася. Міланка вже почала ходити в садочок, тобто. не обов’язково з нею сидіти цілий день удома.
Може, я просто бачу ситуацію однобоко? Цікаво буде дуже почути ваші думки й поради, заздалегідь всім вдячна!
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
Недавні записи
- Я не хочу старіти сама! Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю. Та зараз би я вже згідна. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній. Принесла їм цукерки ще на минуле Різдво: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну