fbpx
життєві історії
Свекруха навіть не глянула в бік дітей, своїх онуків – вона все ходила, зовсім не звертаючи на нас трьох уваги, в супроводі дочки і її дітей. Тобто ті внуки їй ближче ніж мої, – звично зазначила про себе я

Чоловік мій на роботі (поїхав на місяць) і я вирішила з’їздити в гості до свекрухи. Нещодавно ми помирилися, тому на її день наpoдження мені довелося поїхати одній. З собою я взяла обох синів і поїхала на автобусі. За матеріалами

Заздалегідь домовившись з нею по телефону про те, що нас потрібно буде зустріти і забрати з траси, де зазвичай зупиняється наш автобус, я поїхала.

Яке ж було моє здивування, коли я вийшла і побачила, що зустрічаючих нас немає! Тобто доведеться добиратися до будинку батьків чоловіка 7 кілометрів пішки!

Гаразд би я була одна, так зі мною ж були діти! А ще мені відтягувала руку сумка з подарунком всередині, який я везла свекрусі (набір посуду), він був важким на підйом.

Ми з дітьми забилися під дах зупинки, я почала набирати номер свекрухи, але у відповідь чула лише довгі гудки.

Вона не брала трубку! Я подзвонила свекру і знову не додзвонилася.

Чортове село! Мій автобус виїхав, пішки йти 7 км по неасфальтованій, розмитій дощем дорозі, йти я не збиралася!

Діти скаржилися, що хочуть в туaлeт, хочуть їсти, хочуть скоріше в гості до бабусі і цей нудний дощ і це нервувало. Дивилися на мене, як на всемогутню свою маму.

Прочекавши близько години, я все-ще сподівалася або на те, що дощ закінчиться, або на те, що повз буде проїжджати якась машина. Але в той день мені не пощастило і не залишалося ніякого іншого виходу, крім як викликати таксі.

Читайте також:НА СУРOГАТНУ МАМУ БOЛЯЧЕ БУЛО ДИВИТИСЯ – БУЛО ВИДНО, ЯК ВОНА ПЕРЕЖИВАЄ ЗА ДИТИНУ. ВСЕ-ТАКИ ВИНОСИТИ ДИТИНУ ДЕВ’ЯТЬ МІСЯЦІВ ПІД СЕPЦЕМ – ЦЕ НЕ ПРОСТО ТАК. НА НАСТУПНИЙ ДЕНЬ ДО НЕЇ ПРИЇХАВ ЧОЛОВІК, ВОНИ ПРО ЩОСЬ ДОВГО ГОВОРИЛИ, А ПОТІМ ПІШЛИ В КАБІНЕТ ЗАВІДУВАЧА ВІДДІЛЕННЯМ

В їх-то селі ніякого таксі звичайно-ж немає.

Довелося викликати таксі з сусіднього селища, це за 50 км. від нашого села, тому я заплатила чималу суму.

Тут я вагалася: виїхати мені відразу додому, чи приїхати і подивитися в безсоромні очі свекрусі?

Я вибрала друге і ми з дітьми приїхали до батьків мого чоловіка.

-Ой, невістонька! – посміхнулася свекруха, – ну як ви добралися ??

-Як бачите! На таксі!

-Таксі? – з показним подивом, округлила очі свекруха але в куточках її очей і рветься, погано прихована злорадська усмішка, я помітила хитринку.

Я невдоволено глянула на двір і засмутилася: весь двір був буквально забuтий різними машинами – це приїхали гості на свято моєї свекрухи! Тобто машин було багато і при бажанні хтось із них міг-би мене зустріти і забрати з траси, але ж ні!

-Я вам дзвонила багато разів, чому ви не брали трубку? – зберігаючи самовладання, питала я.

Свекруха добродушно розвела руками:

-Так я телефон в будинку залишила, а сама тут – на літній кухні!

-Але ви ж знали що ми приїдемо?

-Ти знаєш, я ж така забудькувата стала!

Свекруха навіть не глянула в бік дітей, своїх онуків – вона все ходила, зовсім не звертаючи на нас трьох уваги, в супроводі дочки і її дітей.

Тобто ті внуки їй ближче ніж мої, – звично зазначила про себе я.

Мені ніхто не запропонував і чашки чаю з дороги, всі носилися по своїх справах, накриваючи на стіл і я, не в силах більше все це терпіти, потихеньку викликала те ж таксі, яке розвернулося на півдорозі і забрало мене з обома дітьми.

Я поїхала додому, залишивши подарунок для свекрухи там-же біля порогу їх будинку, в який нас так ніхто і не запросив.

Уже ввечері мені пару раз телефонувала свекруха, але трубку я вже не брала…

Фото ілюстративне, з відкритих джерел