Свекруха підійшовши вперше до онучки, поклала в ліжечко двісті гривень, і з гордо піднятою головою попрямувала за стіл, де вже сиділи мої батьки. І тут вона дізналася, що її сваха подарувала онучці золоту прикрасу. Після її “виправдання”, Володя попросив маму покинути нашу квартиру – назавжди!

Ще перед весіллям ми стали з Володею обговорювати, де будемо мешкати. Свекруха тоді не задумуючись віддала свою квартиру нам. Ну як віддала, на деякий час звісно.

Іванна Петрівна в цей час жила в квартирі дочки. Там своя дивна історія, але я не буду її описувати.

– Чого ви будете по орендованих тулитися, якщо моя квартира пустує, – сказала одного дня свекруха.

Я була дуже щаслива такому розвитку подій, оскільки дуже хотіла зекономити і наскладати на власне житло, і чимскоріше, тим краще, але в мого Володі була геть інша думка, про яку він згодом нам повідомив.

І ось настав той момент, коли Іванна Петрівна віддала ключі моєму чоловікові, але він був від цього не в захваті.

– Ми там не будемо жити!, – сказав мені Володя.

– З якого б це дива? – моєму здивуванню не було меж.

– Я ж знаю, чому мама з’їхала зі своєї квартири, а потім віддала нам ключі від свого житла. У неї там купа боргів, і відключене світло, вода та електрика.

– Ну це нічого. Ми все перекриємо. Ти ж мені казав, що в твоєї мами часто проблеми з фінансовою стороною. Та й мені дивно, чому ти мамі раніше не допомагав, раз знав, що в неї так складається ситуація.

– В тому то й проблема, що я кожного місяця їй на карту переводив чималу суму грошей. Але всі ці гроші вона віддавала Марині, моїй сестрі. І мені тепер знову прийдеться сплачувати її борги? Я впевнений, що як тільки ми виплатимо всі її заборгованості, мама відразу нас прожене з квартири.

– Добре я тебе зрозуміла. Не забудь повернути мамі ключі від квартири.

Я вирішила не наполягати в протилежному, оскільки Володя краще знає свою маму, і те, на що вона здатна піти. Ми знайшли хорошу двокімнатну квартиру, і стали в ній обживатися.

А через кілька тижнів Марина почала мене “закидати” повідомленнями, мовляв “Бачу, що ти в мережі. Вам інтернет провели? А незабаром і почала дзвонити моєму чоловікові його мати:

– Так склалася ситуація, що в Марини відключила гарячу воду в будинку. І ми хочемо приїхати до вас, покупатися нормально.

– А ти звідки дізналася нашу адресу?, – спитав Володя маму.

– Ну ти й дивний. У мене ж проблем з пам’яттю немає. Невже ти думаєш, я власну адресу забула!

– Річ у тім, мамо, що ми не живемо в твоїй квартирі. Ми на орендованій зупинилися. Я забув тобі ключі повернути. Завтра після роботи завезу!

– Так що це виходить, що у моїй квартирі все як було, так і залишилося?

– Так!

– Я все зрозуміла! Тепер все ясно з твоєю дружиною! – відповіла свекруха і відключилася.

Тоді я глянула на чоловіка, а він на мене. Ми були здивовані. Почула я їхню розмову, тому що в той момент була поряд біля чоловіка. І ось наступного дня Володя повіз ключі своїй мамі, а приїхав без настрою, розповідати, що трапилося, не захотів, вечеряти теж відмовився, пішов одразу спати.

А мені ж увечері надійшло повідомлення від Марини:

– Я відразу ж була переконана, що ти мрієш віддалити мого брата від матері. Яка ж ти…!

Моєму здивуванню не було меж. Я не розуміла, як діяти і що думати.

Тоді я пішла до Володі і запитала, що там в них насправді відбулося того дня, як він привіз ключі. На що Володя мені коротко відповів:

– Вони не прийняли мого вибору з приводу тебе.

З того часу я зі свекрухою та Мариною не спілкувалася, вони не приходили до мене в гості, а я до них. Володя сам їздив. А це кілька місяців тому у нашій родині з’явилася донечка. Ми вирішили запросити у гості моїх батьків. А ось щодо родичів з боку Володі я була не впевнена. А це я почула розмову свого чоловіка з його матір’ю:

– Мамо, якщо ти хоч слово погане скажеш в бік моєї дружини, то ноги в моєму домі твоєї більше не буде, і онучки тобі більше не бачити! Зрозуміла мене?

І ось ми накрили святковий стіл і чекали на гостей.

Родичі з боку чоловіка трохи запізнилися. Марина прийшла разом із своїм сином. Вона подарувала нам підгузки та теплий костюмчик.

Іванна Петрівна навіть не спромоглася сказати мені “привіт”, вона відразу підійшла до ліжечка, де лежала її онучка, і поклала біля ручки куп’юру в двісті гривень.

За святковим столом Марина і її мати постійно про щось своє говорили, вони постійно сміялися і не зважали на інших гостей. А коли моя мама подарувала моїй доньці золотий ланцюжок з кулончиком Матері Божої, то свекруха голосно промовила:

– Свій онучці я теж таке подарувала б, та ось тільки в мене немає таких грошей. Не куплю ж я золото лише онучці, а онука дочки проігнорую. Це ж не чесно буде.

Тоді Володя попросив свою матір покинути нашу квартиру.

Іванна Петрівна аж запінилася від злості, але пішла і вже довгий час не телефонує і не пише нам.

Я цьому лише рада! Не хочу бачити таких родичів у своєму домі!

Хіба ж я не права?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua