iBilingua

В мене нещодавно виникла така дивна ситуація дома. Поки не розумію, як з неї правильно викрутитись.

Ми з чоловіком довгий час жили на орендованій квартирі. Виховуємо двох діток. Дмитрику вісім років, а Катрусі чотири.

Перед самим вторгненням ми нарешті купили таку омріяну квартиру в столиці. І все б нічого, та через велике занепокоєння про дітей, чоловік наполіг, щоб я брала дітей і їхала за кордон.

Я спершу впиралася, і навіть два місяці жила у Львові, але згодом сама зрозуміла, що варто на деякий час таки виїхати.

В Німеччину я поїхала з рідною сестрою і її дітьми. Час перебування за кордоном навіть не хочу описувати, оскільки доброго мало. Я завжди любила свою Україну, і кожна моя клітиночка тягнула мене додому.

Повернулися ми до Києва у вересні 2022 року, коли дізналися, що школа, в якій навчався син, обладнана сховищем, і там продовжиться навчання очно.

За час нашої з дітьми відсутності, чоловік зробив ремонт в квартирі. Все дуже гарно, дорого і сучасно. Перші дні я не могла намилуватися своїм рідним домом.

Все було готовим до життя, і лише на кухні мене зустріли дві тарілочки та два горнятка. (Чоловік зазвичай харчувався в кафешках чи в своєї мами, яка залишилася в Києві).

Я сама попросила чоловіка, що хочу купити посуд сама, про який завжди мріяла.

І якось мені свекруха зателефонувала. Почала розпитувати, чи ми вже облаштувались в новій квартирі. А я візьми, та й ляпни, що поки не дуже, бо нема поки з чого їсти. (Старий посуд я не хотіла перевозити).

І ось в неділю, ближче обіду, задзвонив дверний дзвінок. Двері пішов відкривати чоловік, а я чуть не зомліла, бо свекруха стояла з якимись коробками.

Вона стала в коридорі нас вітати, ніби як з новосіллям, і виймати з коробок різні тарілки (кольорові, в квіточки… цей червоний мак досі в моїх очах). Потім витягла чавунну пательню, таку важку, що я ледь її втримала. Ааа, і ще, набір ножів, правда, попросила за нього дати пару гривень. (я в ці забобони не вірю, але чоловік ніби щось там їй повертав).

Я просто продовження смутно пам’ятаю, бо трохи від цих подарунків потемніло в очах.

І ось тепер у мене питання. Що я маю з цим “добром” робити?

Читайте також: Не встигла я помити заспані очі, як свекруха вже стояла на нашому порозі. Ну, я зробила їй каву і пішла готувати всім сніданок. Анастасія Петрівна трохи погралася з онуком, а потім пішла у ванну кімнату і почала мені там прибирати! Я намагалася її зупинити, але не змогла, вона висловила тисячу аргументів, що все нормально. Якщо я не встигаю, то їй не важко

Мені не подобається такий посуд і така пательня. Мені ні до чого ці ножі, бо в нас геть інший інтер’єр.

Якщо я позбудусь подарунків, свекруха образиться. Але якщо залишу, то буду постійно псувати собі нерви.

Щоб ви порекомендували зробити в такій ситуації?

Автор – Наталя У

Передрук категорично заборонений!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua