В мене нещодавно виникла така дивна ситуація дома. Поки не розумію, як з неї правильно викрутитись.
Ми з чоловіком довгий час жили на орендованій квартирі. Виховуємо двох діток. Дмитрику вісім років, а Катрусі чотири.
Перед самим вторгненням ми нарешті купили таку омріяну квартиру в столиці. І все б нічого, та через велике занепокоєння про дітей, чоловік наполіг, щоб я брала дітей і їхала за кордон.
Я спершу впиралася, і навіть два місяці жила у Львові, але згодом сама зрозуміла, що варто на деякий час таки виїхати.
В Німеччину я поїхала з рідною сестрою і її дітьми. Час перебування за кордоном навіть не хочу описувати, оскільки доброго мало. Я завжди любила свою Україну, і кожна моя клітиночка тягнула мене додому.
Повернулися ми до Києва у вересні 2022 року, коли дізналися, що школа, в якій навчався син, обладнана сховищем, і там продовжиться навчання очно.
За час нашої з дітьми відсутності, чоловік зробив ремонт в квартирі. Все дуже гарно, дорого і сучасно. Перші дні я не могла намилуватися своїм рідним домом.
Все було готовим до життя, і лише на кухні мене зустріли дві тарілочки та два горнятка. (Чоловік зазвичай харчувався в кафешках чи в своєї мами, яка залишилася в Києві).
Я сама попросила чоловіка, що хочу купити посуд сама, про який завжди мріяла.
І якось мені свекруха зателефонувала. Почала розпитувати, чи ми вже облаштувались в новій квартирі. А я візьми, та й ляпни, що поки не дуже, бо нема поки з чого їсти. (Старий посуд я не хотіла перевозити).
І ось в неділю, ближче обіду, задзвонив дверний дзвінок. Двері пішов відкривати чоловік, а я чуть не зомліла, бо свекруха стояла з якимись коробками.
Вона стала в коридорі нас вітати, ніби як з новосіллям, і виймати з коробок різні тарілки (кольорові, в квіточки… цей червоний мак досі в моїх очах). Потім витягла чавунну пательню, таку важку, що я ледь її втримала. Ааа, і ще, набір ножів, правда, попросила за нього дати пару гривень. (я в ці забобони не вірю, але чоловік ніби щось там їй повертав).
Я просто продовження смутно пам’ятаю, бо трохи від цих подарунків потемніло в очах.
І ось тепер у мене питання. Що я маю з цим “добром” робити?
Мені не подобається такий посуд і така пательня. Мені ні до чого ці ножі, бо в нас геть інший інтер’єр.
Якщо я позбудусь подарунків, свекруха образиться. Але якщо залишу, то буду постійно псувати собі нерви.
Щоб ви порекомендували зробити в такій ситуації?
Автор – Наталя У
Передрук категорично заборонений!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
