Свекруха у вишиванці красувалася за накритим столом, а вже після вечері вона усамітнилась з Євгеном в нашій спальні. Двері були не зачинені, тому я все чула. Та якщо чесно, все вона так спеціально влаштувала, оскільки тон її був гучним.
У мого чоловіка Євгена мама була дуже гарною господинею. Але ця її здібність дуже часто просто переходила всі межі. І, зрештою, від неї втік чоловік.
А ось Євгену хазяйновитість його мами дуже подобалася. Вона його смачно годувала, прала та прасувала йому одяг.
А потім Євген закохався у мене. Я виросла в дитячому будинку і тому нічого робити не вміла. А свекруха мене не хотіла нічого вчити. Вона просто бурчала на мене щодня.
Пам’ятаю, як на святвечір вона сіла за стіл у вишиванці, а після, коли я мила посуд, усамітнилася в кімнаті з сином.
– Та твоя Оксана навіть нормальних вареників наліпити не може! – говорила Євгену мама, і так, щоб я обов’язково це чула.
Я не витримала та пішла. Євген казав, що кохає мене, але разом зі мною не пішов. Він не погодився проміняти своє звичне затишне життя на життя зі мною.
Мені було дуже важко після того, як мій чоловік мене зрадив. Але я звикла боротися із життєвими труднощами. Мені дуже допомогли моєї подруги з дитячого будинку. Вони допомогли мені знайти місце у гуртожитку та допомогли влаштуватися на роботу.
Через три роки у мене все налагодилося. Я працювала на гарній роботі та змогла купити собі квартиру в іпотеку. А потім я вийшла заміж. У мене чудовий чоловік.
Якось ми з Олегом гуляли містом і біля одного підземного переходу я побачила жінку, яка просила милостиню. Ледь я впізнала в цій жінці свою колишню свекруху.
Я хотіла пройти повз, але не змогла. Я зрозуміла, що моя свекруха дуже голодна, і я запросила її до кафе. Я з подивом дивилася на те, з якою жадібністю свекруха їсть те, що я для неї замовила.
Свекруха розповіла мені, як живе і чому докотилася до такого життя.
Виявляється, Євген почав звинувачувати її в тому, що я пішла від нього. Через це він почав заглядати в чарку. Звичайно ж, його через це вигнали з роботи.
А він почав “веселитися з друзями” ще дужче і почав забирати у свекрухи її пенсію. Ось тому свекруха була змушена піти просити милостиню…
Я була дуже ображена на свою свекруху, але таки вирішила їй допомогти. Я забрала її до себе. А через місяць змогла її влаштувати в добрий будинок для людей похилого віку.
А Євген взагалі зійшов з хорошого шляху.
Я іноді відвідую свою колишню свекруху. Вона дуже картає себе за те, що зіпсувала життя своєму синові:
– Ех, дарма ж я так робила!, – постійно каже мені моя свекруха.
Але минулого вже не змінити.
Хіба не так?
Фото ілюстративне
