Знаю, що є багато різних історій про те, як мами чи свекрухи, не можуть пережити те, що в сусіда вже картопля викопана, а в них ще навіть не скошене “бульбиско”.
Але в нас це реальна історія, і мені було трохи не смішно.
Живемо ми в селі з батьками мого чоловіка.
Живемо доволі мирно, виключаючи певні моменти, які у кожного бувають.
Свекор працює сторожем, добу через дві, свекруха двірником в школі. Я поки дома, виховую дітей і підробляю в інтернеті, чоловік мій залізничник, також добами працює.
В понеділок і чоловік і свекор був на роботі.
Зазвичай, після їх повернення з важкої роботи ніхто не робить важко, бо треба відпочити, про це знають всі.
Ніяких серйозних планів в нас не було, я запланувала з сином поїхати ще докупити спортивний костюм і кросівки до школи і заодно манікюр оновити в місто (в той час у сина ще й англійська була, тому все мало б бути чудово).
Свекруха все прекрасно знала, але плани дещо змінилися, коли в понеділок вона побачила, як сусідка Валентина Сергіївна виорювала кіньми свою картоплю.
– Десь кругом нас одні господарі! А вам не стидно? Ромку, твій друг має свої коні, ти не міг з ним домовитися, щоб нам швидше виорав? Та хіба вам в тому житті щось треба? Про все я маю думати.
Свекруха хапилася за серце, давай скиглити…
– Завтра, як тільки хлопи з роботи приїжджають, щоб всі на полі були!
Я старалася пояснити, що запланувала в місто їхати. Про манікюр вже мовчу, кажу про покупку для школи і про англійську. Та свекруха не здавалася.
– Як я кажу, так і буде! Завтра копаємо!
Нікуди я не поїхала. Добре, що майстриня манікюру також з села і розуміє, що копання бульби, то святе, особливо, коли з сусідами “змагаєшся”.
Якось я викрутилась, але шкода мені хлопів. Просто як чоловіку так і свекру не дуже було добре, бо що один, що другий, цілу ніч не спали, але перечити Ользі Василівні ніхто не став…
Город біля хати чистий, свекруха щаслива, але попереду в нас ще загін в полі, трохи дальше і в рази більше.
Вже морально готуюсь до того, що одного ранку свекруха зробить рух і всі за секунду повискакують з ліжок, бо – БУЛЬБА, ТО СВЯТЕ!
А як у вас з тим копанням? Тихо і мирно виходить, чи також існує “змагання” з сусідами?
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!
Недавні записи
- Мені вдалося зруйнувати стосунки Ігоря з Іриною. Ну не пара вона йому. Але якби я знала, що він зв’яжеться з тою Мариною, і в них навіть до весілля дійде, то б не робила того вчинку. Відразу ж вона мені видалась мутною, а на самому весіллі я це для себе підтвердила. Тільки шкода, що мій син сліпо не вірить моїм твердженням. Я ж на власні очі бачила ці “воркотіння”, коли подихати свіжим повітрячком вийшла
- Я дуже не хочу, щоб синочок платив аліменти колишній, вона й так все хитро обставила. Все, вони для нього – перегорнута сторінка! Ми з сином не знаємо, що й робити. Після весілля молодих я дозволила їм жити у моїй квартирі. Василя на той момент вже не стало. Сама переїхала до приватного будинку. Катя наполегливо потребує грошей щомісяця. Хіба треба платити аліменти на неповнолітніх дітей, якщо віддав квартиру? А якщо її взагалі скоро чужий дядя ростити буде, вітя якийсь чи саша?
- Коли мені було 23 роки і мене в селі ніхто заміж не кликав, а мама й тато вже насідали, адже їм ще молодших треба піднімати, я поїхала зі знайомою в Польщу і там через кілька років вийшла заміж за літнього поляка. Тепер я ще молода і досить заможна вдова з квартирою у старому будинку у Кракові. Вчора зібрала речі мами й сестер – ну скільки можна? Мама пообіцяла залишити мене без спадщини
- Так, я залишила свого сина, але ж не на чужу людину, а на рідну бабусю, а сама подалася за Євгеном до Херсону. Я ж мала право на кохання. Але якщо мене Євген любив, то про мого сина і чути нічого не хотів. Та зараз все змінилося, Євген покинув цей світ, а його діти прогнали мене з квартири. Я надіялась, що Богдан подасть мені руку допомоги. Єдине, що він сказав: “Ти проміняла мене на чоловічі штани! Бачити тебе не хочу!”
- Вчора Іванка прийшла до мене на чай ввечері і розповіла історію, в яку мені важко повірити. Прокинулась вона вночі від того, що по всій кімнаті були розпилені улюблені її парфуми, які так любив Василь. Та так сильно, а Іванка говорить, що вже давно ними і не користувалась, тому здивована була, як це могло трапитись, адже в будинку окрім неї більше нікого не було. А зранку на підлозі знайшла папірці від улюблених цукерок Василя. І ось сиджу я і думаю, чи фантазія так розбушувалась, чи дійсно правда