Свекруху я привітала. Навіть не по телефону, а через вайбер, щоб та переконалася, що я її не обманюю, і Артем дійсно дуже погано почувається. Я бачила її невдоволений вираз обличчя, але якщо чесно, мені було байдуже. Наступного дня з самого ранку, ще навіть сьомої не було, як на екрані висвітлилося – Катерина Ігорівна!

Зі свекрухою ми живемо окремо, хоча й будинки знаходяться один біля одного. Я переконана, що якби жили під одним дахом, то давно б розлучились з чоловіком.

Свекруха сильно до нас пхається. Постійно дзвонить, і питає, що приготувала я її синочку, чи чисто в хаті, коли і скільки часу я гуляю з її онуками на вулиці. Словом, має все і про всіх знати.

У неї троє дітей. Два сина, і донька. Люся, дочка, відразу її “на місце” поставила, а ось з мене і другої невістка вона “мотузки плете”.

Катерина Ігорівна впевнена, що завжди і у всьому права. Також я, як невістка, маю бути вдячна, що мені дістався такий завидний чоловік.

Ні, я не відкидаю цього, що Андрій у мене просто золото. Тільки до чого тут свекруха? Він цілком самостійний чоловік, вміє приймати рішення сам, живе окремо від матері та не підкоряється їй. А його мати всіляко намагається протистояти цьому.

І ось нещодавно були її іменини. Кожного року вона на Катерини скликала найрідніших людей, накривала стіл і всі весело проводили час. Всі діти мають по дві дитини. Тому Катерина Ігорівна багата на онуки.

Річ у тому, що свекруха готується до іменин заздалегідь. За кілька тижнів так точно. Спершу вона водить дочку за собою по ринку, супермаркетам, потім вишукує в інтернеті цікаві рецепти до столу, щоб було що їсти як дорослим, так і дітям. Я і друга невістка маємо їй допомагати у всьому, а Катерина Ігорівна тільки командує. Дає поради, займається оформленням.

Андрій в цей час мав давно заплановану поїздку до Києва, тому вона розраховувала лише на мене і дітей, з нашої сім’ї.

У день іменин я і друга невістка повинні прибути до неї вранці і “прислуговувати” аж до вечора. І доки свекруха наводить красу, я з Оксаною (другою невісткою), маємо прибрати в квартирі, доготувати салати, накрити столи і потім веселитися разом із усіма на святі.

Одразу ж скажу, що свекруха ще жодного разу не подякувала нам з Оксано за організацію святкування. Все коментує, лається, що могло бути все набагато краще.

Думаю всі ви вже зрозуміли, що від її іменин мене вже просто нудить. Добре, що Катерини лише раз в рік святкують. На більше б мене не вистачило.

Та цього року я не змогла прийти на іменини свекрухи. Молодший син день перед тим занедужав, і звісно, з температурою ми не підемо, і дома самого я його не залишу.

Кожна мама в цей час мене прекрасно зрозуміє, оскільки немає нічого гіршого, ніж коли дитина хворіє. Мені було точно не до святкування.

Свекруху я привітала. Навіть не по телефону, а через вайбер, щоб та переконалася, що я її не обманюю, і Артем дійсно дуже погано почувається.

Я бачила її невдоволений вираз обличчя, але якщо чесно, мені було байдуже.

Наступного дня з самого ранку, ще навіть сьомої не було, як на екрані висвітлилося – свекруха!

– Я все ж надіялась, що ви прийдете, і мене привітаєте, як годиться, але ти цього не зробила. Знай, мені дуже неприємно, і я цього тобі не забуду!, – сказала засмучена свекруха.

– Ви ж самі бачили, що Артем був в ліжку з температурою. До чого ці балачки взагалі?

На другий день я дізналася від Оксани, що я найгірша невістка, бо не привітала з таким святом найріднішу свекруху.

Вже скільки часу минуло, а вона досі не розмовляє. Ну і нехай там, я сильно через це не хвилююсь!

Андрій попросив через такі “дрібниці” не перейматись , а я його слухаюсь!

Чи не так?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua