Свекруня мені така й видає: – Запропонуй чоловікові яєчню, бо ти – безкоштовна робітниця, маєш мого синочка доглядати!
Марина Дмитрівна сказала мені це вранці на кухні кілька місяців тому.
Я відповідаю:
– Ваш син цілком молодий і повноцінний чоловік, приготує собі сам.
– Чоловіків вранці треба годувати, інакше вони шукатимуть, де їх нагодують, – чую у відповідь.
– Щодо чоловіка, який не має елементарних навичок – нехай шукає, заперечувати не буду, – тільки й сказала я.
На той момент мені було зовсім незрозуміло, чому я повинна дорожити чоловіком, який ставиться до мене як до прислуги: купи-приготуй-подай.
Чотири роки шлюбу «жіночої мудрості» не додали, тож згодом я його закінчила, наш шлюб з Юрком, не в останню чергу через прогресуюче небажання чоловіка стати мені партнером у домашньому господарстві.
От посудіть самі: зазвичай чоловік заробляє недостатньо для всіх потреб сім’ї, але трохи більше ніж жінка – тому «на роботі» працюють двоє, а «по дому» – тільки жінка, тобто я.
І не треба про «чоловічу» роботу. Це в селі – щодня косити, носити, чистити хлів, годувати худобу, викопати льох і посадити картоплю, зібрати її перебрати, викопати буряки – і так цілісінький рік по колу. Я жила маленькою в селі, тому знаю, яка це праця.
У нас же місті – це раз на рік прилагодити поличку. Або полагодити кран, вірніше, у випадку мого Юрка, викликати сантехніка, і потім невизначена кількість часу чекати його приходу. Така уявна «робота» дозволяє чоловікам без зазріння совісті користуватися результатами багатогодинної щоденної домашньої роботи жінки.
І про пральну машинку, яка «сама стирає», також не треба – купити порошок і кондиціонер, зібрати та відсортувати білизну, замочити, розпізнати та вивести плями різними способами, випрати три-чотири закладки – темне, світле, делікатне, постіль та рушники, дитячі речі.
Потім вчасно витягнути з пралки, розвісити і просушити, простежити, щоб не намочив дощ, щоб темні речі не вигоріли на сонці, розкласти речі по поличках і погладити те, що потрібно.
Спробуйте щохвилини записати час, витрачений на домашню роботу – і дізнаєтеся, чому не встигаєте відпочити, поки прання “сама стирається”. Я, наприклад, в цей час готувала, прибирала, вчила з донечкою уроки, мила посуд і робила ще купу потрібних справ.
І ось після тією розмови з мамою Юрка я не витримала. Я просто не хочу жити з чоловіком, який посуд не може помити й попрасувати собі сорочку. Тому я пішла. І не шкодую.
Зараз працюю, орендую з донечкою однушку, Юрко платить аліменти, кусає лікті, просить зійтися. Мама щодня приходить йому смажити яєчню, мити посуд, прасувати одяг і робити все інше.
Сходитися з колишнім чоловіком я не хочу. Я мене хороша робота, заробляю непогано, у мене вивільнився час для себе: почитати, на йогу, на фільм, кафе з подругами, косметолога і навіть на побачення. Поки що нічого серйозного, але я й не хочу знову поринати у побутові обов’язки, які неодмінно виникнуть під час спільного життя з чоловіком.
Мама моя і деякі знайомі кажуть, що я нерозумна, що кожна жінка мріє бути з чоловіком, що самій бути погано, що чоловіки на вагу золота зараз, що дитині потрібна повноцінна родина, що жоден інший чоловік не стане моїй донці батьком, кращим за рідного, і так далі. Але я їх слухати не збираюся, це – моє життя. Всім добра й миру!
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
