Свій день народження я не збиралася святкувати. Ми тільки переїхали у свою квартиру. Спали з чоловіком на підлозі. Ніякої техніки, умов. Та зранку нас розбудив дзвінок у двері. Я відкрила, і не повірила своїм очам. На порозі стояв мій тато, якого я в очі не бачила. – Привіт, доню! – Від несподіванки я хлопнула перед ним дверима, і закрилася у своїй кімнаті.
У моїй пам’яті немає спогадів про тата. Я пам’ятаю, що мама говорила про вчасно сплачені аліменти, я була в курсі його справжнього прізвища, але жодного контакту ні з ним, ні з його родичами я не мала.
Звичайно ж, я, як і всі діти, мріяла про батька, який прилетить до мене з виглядом чарівника на особистому літаку, подарує крутий телефон та звозить на атракціони до Діснейленду. Тільки ця мрія мого дитинства не здійснилася.
Коли я досягла повноліття, то аліменти скінчилися. А він не з’явився.
Ми могли б ніколи так і не зустрітися. Тільки ось втрутилася моя свекруха. Вона зайнялася пошуками мого тата в соціальних мережах, бо знала моє дівоче прізвище. Вона не змогла втриматись і написала йому. Ми з чоловіком тоді шукали гроші для іпотеки. Тому свекруха просто запитала й у нього, може він візьме участь фінансово в долі дочки?
Батько відмовилася помагати. Він сказав, що його борг був у виплаті аліментів. Ну а більше він нічого нікому не винен.
Свекруха розповіла мені про те, що сталося. Почала обурюватися:
Ось що це за люди? І де твоя мама тільки його знайшла?
Але ж сама вирішила його знайти. Сама виявила ініціативу. Ми тоді з нею навіть влаштували дома через це “бурю”. Ось хто її просив втручатися у моє минуле життя? Ну хай би моя мати спробувала це зробити. А яким боком тут свекруха?
Приблизно рік було тихо-мирно. Я почала заспокоюватися і відходити від того випадку. Ми з чоловіком змогли накопичити на іпотеку та облаштовували своє житло. Ну як облаштовували… Гроші всі пішли на квартиру, тому спали на матраці, замість штор газети. І дітей на потім відклали, і техніку. Головне – виплатити гроші кредитні.
Сталося це у вихідний день. Напередодні мого дня народження. А свекруха нам не сказала, що цей мій нібито тато дізнавався в неї нашу адресу. Вона й дала по душевній доброті. Стук у двері. Я відкрила та побачила мужика з пакетами на порозі.
– Ну, привіт, доню! – Тяпнув він.
Я мало не зомліла. Швидко зачинила двері і притулилася до них. Навіть ущипнула себе, щоб прокинутися.
Тут знову стукіт у двері. Я кинулася до кімнати і розплакалася. Чоловік мене заспокоїв, і я попросила його прогнати гостя. Той пішов на переговори. Вийшов. Повертається, похмуріше хмари. Як з’ясувалося, мій батько вже влаштувався у під’їзді, оскільки більше іншого житла в нього немає.
Його нинішня дружина здогадалася, що доньці від першого шлюбу теж належить спадщина батька. А він на пенсію йде незабаром. І якщо “відійде у інший світ”, то поділити все доведеться і на доньку.
У результаті дружина батька сказала, що вона нібито думає про їхніх спільних дітей. Вмовила його відписати все їй. Він послухався, а вона його за поріг виставила. Зрештою ніхто за нього не заступився. Батько лишився без даху над головою. І якщо вже в тому, що сталося, моя вина, то й розхльобувати мені. Роботи в нього немає, житла також. І жити нема на що. Тому він згадав, що платив аліменти справно, і за мною тепер борг висить. Я мушу йому дати притулок і годувати. І причепитися тут нема до чого.
Денис запитує:
– Він сидить там, що робити?
Я розлютилася і сказала:
– Нехай твоя мати розбирається в цій справі! Якби вона не лізла, куди не просять, то ніхто б мене не знайшов і про мене не згадав би.
В результаті чоловік розлютився, що я згадала його маму, та ще й таким тоном, ми довго сперечалися і він пішов. При цьому не забувши грюкнути дверима.
Батько говорив, що він піде в суд і вимагатиме з мене аліменти. Денис збирається розлучатися, якщо я не вибачусь і не визнаю, що провини його матері тут немає. Що мені робити? Я залишилася одна, квартира в іпотеці, сиджу та ллю сльози. Як бути?
Фото ілюстративне
