Свій ювілей Анна святкувала на дачі. Гості веселилися, була підібрана весела музика, накритий шикарно стіл. В один момент іменинниця побачила, що закінчились напої. Пробігшись очима по приміщенні, свого Тараса вона не побачила, і вирішила пройтись до баньки, яка була за домом. – Ех, Уляно. Ну ти просто зірка! Таким щасливим я ніколи себе не почував. – Анна відсахнулась від дверей і стерпла. Це був її чоловік…
***
Напередодні свого ювілею Анна хвилювалася, боячись кордону з цифрою 45. – Скоріше б уже відсвяткувати ювілей і далі жити, – думала вона. Чоловік Тарас заспокоював, казав, що сюрприз приготував.
На ювілей запросили родичів, друзів і сусідів. Анна завжди вважала, що з сусідами треба жити дружно, тим більше, що вони їх ровесники.
Сусіди Нестор з Настею прийшли не самі. З ними була їх двадцятирічна дочка Уляна. Настя шепнула, що Уляна вчора приїхала з міста і зараз у неї смуток після розставання з молодим чоловіком.
– Звичайно, проходьте, дівчинці треба відволіктися, – радо запросила Анна. Всі сіли за стіл. Тарас був надзвичайно люб’язний з дружиною: сказав красивий тост, завершивши його всім відомою крилатою фразою: “У сорок п’ять баба – ягідка…!”
Всі зааплодували, він обійняв дружину і поцілував, Анна розплакалася. А потім почалися веселощі: пісні, танці, душевні розмови за столом. Анна кинулася, що треба напоїв ще принести, хотіла попросити чоловіка, а його десь не бачити. Згадала, що в лазні стоять святкові напої, вирішила сама принести.
А банька та була на садибі за будинком. Анна в новеньких туфлях акуратно пройшла по стежці. Підійшла до лазні, хотіла вже відкрити двері, як почула oхи та aхи, дівочий шепіт. В цю мить Анна майже скам’яніла. По звуках зрозуміла, що в лазні чоловік, а по голосу партнерки визначила, що це молоденька дочка їх сусідів – Уляна.
Анні стало лячно від ситуації, в яку вона потрапила. Її немов оглушили, показали картинку з її життя і сказали: роби з цим що хочеш. А вона і не знала, що робити. Анна відійшла від лазні, вхопилася за яблуньку і повисла на ній знесилена. Хвилин через п’ять знову попрямувала до лазні, щоб відкрити різко двері. Але біля дверей чітко почула голос сусідської Уляни: – Ну що, як тобі? – Ох, Уляна, Уляна – неймовірна!
Ти така файна, що на все життя б з тобою залишився. Не те, що моя дружина – сухофрукт! Анна, почувши “сухофрукт”, відсахнулася від дверей: зрозуміла, що це її чоловік так назвав. Вона знову відійшла від дверей: не хотілося їй туди заходити. Що вона їм скаже, що зробить? Адже ювілей сьогодні. У самої свято вже зіпсоване, так нехай хоч гості веселяться.
Анна знову прийшла до гостей, включила на всю гучність музику і пішла танцювати. За всі двадцять п’ять років вона так не танцювала. Всі їй аплодували. Анна розсміялася; тільки сміх цей був якийсь неприродний, дикий сміх. І ще трохи – розплакалася б. Але стрималася.
Незабаром з’явився Тарас і підключився до загальних веселощів, оголосивши про сюрприз для дружини. Сюрпризом виявився салют на честь ювілярки. Гості раділи. І ніхто не помітив, як Анна тихо плакала під злітаючі в небо феєрверки. Уляна в той вечір більше не приходила. І це добре, інакше видала б себе Анна. А їй не хотілося цього. Сюрприз вона чоловікові приготувала.
Провівши гостей, почала мити посуд. Тарас швиденько роздягнувся і ліг, закрив очі, наче дуже хоче спати. Вранці Тарас, прокинувшись, не побачив в ліжку дружини, що було дуже дивно. Всі ці роки, як би не було, вони спали в одному ліжку. Тарас потягнувся, згадав вчорашній вечір, бурхливe знайомство з Уляною, мрійливо посміхнувся.
Потім випадково глянув на іншу сторону ліжка, де повинна була спати дружина, і від несподіваної картини здивовано округлив очі. Вся половина ліжка була усипана сухофруктами: абрикосом, чорносливом, сушеними яблуками і грушами.
– Що за нісенітниця? – пробурмотів Тарас. – Анно, ти де? Йди сюди! – закричав він. Але ніхто не відгукнувся. Тарас встав і вийшов в зал, потім пройшов на кухню. Анни не було.
Він згадав, як обговорював свою дружину з Уляною і зрозумів натяк на сухофрукти. Дружина прийшла додому тільки до обіду. І не одна. З нею були два старших брата.
– Збирай речі і вимітайся. Якщо будеш заперечувати, розповім синам про твій зв’язок з дівчиною. Це тобі відповідь від “сухофрукта”, – так, здається, ти мене вчора назвав.
– Анно, все не так, це взагалі все не так.
Вона сама… я не очікував… Я тільки зараз схаменувся, я ж під враженням був.
– Свояк, будь мужиком, – попросили брати, – піди по-хорошому. У той же день Тарас, приголомшений рішенням дружини, пішов з дому. Коли за ним зачинилися двері, Анна впала на диван і стала плакати і від безвиході, образи і несправедливості.
Через вісім місяців Анна народила дівчинку. Відзначаючи сорок п’ять років, вона ще не знала, що чекає дитя. А коли вигнала Тараса, то зрозуміла, що збереже дитину. Довго нікому не говорила про дитину, боялася, що відмовляти будуть. І ось народилася донечка Орися. Анна записала дитину на Тараса – як ніяк рідний батько – і подала на розлучення і аліменти.
Тарас орендував в місті квартиру і став жити з Уляною, якої вистачило на два місяці. А коли скінчилися у Тараса гроші, втекла від нього. Сусіди боялися дивитися Анні в очі: соромно було за дочку. Іноді Тарас навідується в селище і бачив, як колишня дружина гуляє з донькою. Покращала, помолоділа Анна, виглядає так, як ніби й не було того ювілею, на якому чоловік зробив їй незабутній подарунок.
Тепер Тарас несміливо підходить, щоб поглянути на дочку, – в будинок його не пускають. Потім послужливо пропонує допомогу, поглядаючи на свою дружину-ягідку, яку він так рано списав з рахунків.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!