Світила медицини лише розводили руками, і як один повторювали, що я цілком здорова і готова до материнства. Тільки стільки часу і сил збігло, а лелека все оминав нашу хату. Одного дня я не витримала, і наполягла, щоб на обстеження пішов Олег. – З мене годі. Я здорова жінка! Тепер твоя черга.
Ми з Олегом одружені були рівно рік. Жили ми з ним просто чудово. І ось одного разу ми пішли у гості до свекрухи, а вона знову заспівала пісню про те, що дуже хоче онуків, просто дочекатися не може.
– Не відкладайте цієї справи в довгу скриньку!
– Не будемо! Будуть у тебе онуки! – пообіцяв Олег своїй мамі.
Коли ми прийшли додому, то Олег почав розмову про те, чому ж це я ніяк не його не щасливлю.
– Я вважаю, що тебе треба сходити до спеціаліста! Можливо, тобі треба пройти якісь процедури? – Заявив мені Олег.
Я пообіцяла, що запишусь в найближчий час. І свою обіцянку виконала. Я пройшла не одне обстеження, відвідала багато світил і всі вони мені говорили одне і те ж: цілком здорова.
На це все пішов цілий рік. То був дуже нелегкий рік. Рік повний сліз, образ та непорозуміння. Олег був незадоволеним. Останнім часом він почав підвищувати на мене голос. І ось одного разу я не витримала і сказала:
– А може, вистачить у тому, що ми не маємо дітей, звинувачувати тільки мене?! Усі спеціалісти сказали, що я абсолютно здорова. Мені здається, що вже час і тебе обстежити!
– Я абсолютно здоровий, але якщо ти наполягаєш, то я теж схожу.
За кілька днів ми з Олегом пішли в клініку. Здали аналізи, Олег пройшов обстеження і за кілька днів ми дізналися правду. Виявляється, це у Олега були проблеми, і саме він був винен у тому, що у нас досі немає дітей.
Декілька днів ми з Олегом навіть не розмовляли один з одним.
А потім я не витримала і сказала:
– Олеже, а ти нічого не хочеш мені сказати? Не хочеш вибачитись?
– За що це я маю вибачатися? Адже це я у всьому винен, а ти здорова!
– А те, що ти цілий рік мене звинувачував у тому, що це з моєї вини у нас немає дітей – це не рахується? Що без кінця посилав мене до різних світил, і я проходила нескінченні обстеження? Хіба це нормально?
Олег нічого мені не відповів. Він просто розвернувся та пішов.
Я розплакалася. Мені так прикро за те, що я стільки всього пережила за цей рік.
Незабаром Олег повернувся.
Він купив мені великий букет моїх улюблених білих лілій, торт та “з бульбашками”. Він обійняв мене і сказав:
– Вибач мені, рідна. За все вибач! Я розумію, щоб був не правий. Але я все зроблю, щоб ми були щасливими батьками. Все буде добре! У нас буде дитина! Ми впораємося!
– Звичайно, впораємося! Ми ж разом! – заспокоїла я коханого чоловіка і обняла його міцніше.
Фото ілюстративне
