Юля та Олег були одружені вже кілька років. Старшій дочці Каті, було 10 років, коли пара задумалася про поповнення сімейства. Олег родом з невеликого села, а Юля з міста.
Своє житло пара так і не придбала, тому винаймали квартиру. Поки Юля працювала, хлопцям було легше оплачувати житло, забезпечувати себе та дитину всіма необхідними речами. Але коли Юля пішла в декрет і народила другу дочку Лізу, стало важко, зарплати Олега було недостатньо, щоб оплачувати квартиру і утримувати сім’ю.
Тоді Юля зателефонувала своїй матері, з проханням, щоб мати приїхала до них на допомогу, нянчиться з малюком або щоб сама влаштувалася на роботу та допомагала оплачувати житло. Батька Юлі кілька років тому не стало, а вона була єдиною дитиною в сім’ї, тож маму в рідному місті нічого не тримає. Ганна сумнівалася, але відмовити Юлі не могла, звільнилася з роботи та приїхала до дочки.
Маленькій Лізі було всього 2 місяці, тому ідею Юлі повернутися на роботу Ганна не підтримала, і вже наступного дня Анна розпочала активні пошуки роботи. На щастя їй не довелося довго шукати, в невеликому магазинчику одягу, який розташований поруч із будинком був потрібен продавець, таким чином вирішилося питання з працевлаштуванням жінки.
У Ганни розрахунок проводився щодня, кожен день жінка поверталася додому з повною сумкою продуктів, та й до того ж збирала потрібну суму для оплати орендованої квартири. Загалом справи молодої сім’ї пішли вгору, тепер навіть вдавалося накопичувати кошти із зарплати чоловіка.
Олег був дуже задоволений таким становищем і вирішив, що треба діяти по максимуму. Почав накидати Юлі ідеї, що їм потрібна машина, щоб він легше добирався до роботи та й взагалі сім’ї з двома дітьми просто потрібна машина. Тих накопичень, що у них були природно, було недостатньо для придбання авто і Олег став просити Юлю, щоб вона умовила мати взяти їм кредит.
Юля завжди підтримувала чоловіка і намагалася йому догодити, їй не важко вмовити Ганну. Пообіцяла, що виплачуватимуть кредит самі, просто він буде оформлений на неї. Після того як зять досяг поставленої мети (ключи від машини в кишені), почав коситися на тещу “не так пройшла”, “не так подивилася”, “не те сказала”. І почалося – протистояння зятя та тещі.
Юля спочатку відмовчувалась, а потім зовсім стала підтримувати чоловіка. Так після чергового скандалу із зятем жінка не хотіла повертатися додому, а поїхала ночувати до колеги, з якою дуже потоваришувала. А наступного дня ввечері повернулася додому, хоча зовсім не хотілося повертатися, але нікуди подітися.
Поки жінка роздягалася в передпокої, почула розмову зятя з дочкою:
– Що вона знову прийшла? Я ж казав тобі, я не хочу, щоби вона з нами більше жила. На що донька несміливо відповіла:
– Нехай живе, вона допомагає нам з Лізою і взагалі вона продукти додому купує. Потерпи ще небагато.
Від почутого діалогу у жінки стислося серце від образи. Всю ніч Ганна думала, а наступного дня сказала дочці:
– Я, мабуть, від Вас з’їду! Я не зможу так жити знаючи, що мене тут просто терплять за свої корисливі цілі. – Дочка відповіла:
– Так, так буде краще для всіх, тим більше, ми теж з’їжджаємо. Олег вирішив, що ми переїжджаємо до села до його матері.
Отак Ганна приїхала допомогти дочці, а стала ворогом для зятя. Намагалася по максимуму догодити молодим, а отримала подяку у вигляді розбіжності з дочкою, туги за онуками та кредит, який дочка обіцяла виплачувати, але обіцянки дотрималася лише перший місяць і ось уже цілий рік Ганна самостійно сплачує. «Не роби людям добра, не побачиш від них лиха».
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
