Своїй мамі я плачу, годую, догоджаю, а їй важко з онуком посидіти. Одного разу, онуки, а їх у моєї мами четверо, всі в один час були в неї (мама живе у власному будинку). Я забігла на хвилинку, і побачила таку картину: всі до одного сидять в гаджетах, з їди – канапки з ковбасою та чіпси. І вона ще плаче, що їй дуже важко.

У нас залишилася тільки одна бабуся (моя мама), у чоловіка батьки пішли з життя, і вона не хоче брати внука до себе. Почну по порядку.

Коли на світ з’явився Олежик (далекий 2012 рік), мені запропонували вийти на роботу на керівну посаду з хорошою зарплатою. Я запитала у чоловіка як бути?

Ми в той момент дуже потребували грошей. Андрій мене підтримав. Але, так як Олежику було 3,5 місяці, ми думали, де шукати няню і я вирішила запропонувати своїй мамі сидіти з сином, а ми їй будемо платити гроші.

Вона погодилася. Так вона просиділа з Олежиком до 2-х років.

Іноді забирала у вихідні його і ще 2-х моїх племінників, іноді приїжджала серед тижня, щоб сходити з ним у лікарню або забрати з садка.

Потім вона влаштувалася на роботу і стала брати все рідше і рідше. Ну, раз в місяць на вихідні брала точно.

Потім стала брати раз в 2 місяці, потім раз в 3 місяці, а зараз здається раз в 4-5 місяців.

Якщо треба мені з молодшою донькою в лікарню, а сина забрати зі школи, то бабуся обов’язково працює. Я кажу, бабуся напевно за 2 роки вдосталь насиділась, що зараз у неї 101 відмовка.

Звичайно я її розумію, у неї особисте життя, у неї робота, їй вже не 18 років, а 54 і 4 онуків. Складно, хоча вони, як і всі діти в теперішній час, або в телефонах / планшетах / ноутбуках, або грають в іграшках, ну або б’ються.

Я розумію, що у неї свій будинок, з городом і курочками (іншої худоби немає, навіть кішечки і собачки немає).

Але, все ж я мрію, щоб вона брала його частіше. Але, на жаль!

І я так заздрю ​​тим матусям, у яких дітки нарозхват: то бабуся одна, то інша, то тітка хоче взяти, то хресна! А ці батьки ще не хочуть давати діток!

Тут мрієш, хто б узяв погостювати, хоча б на день, а тут давати не хочуть.

Загалом, чекаємо бабусину пенсію і сподіваюся онуків буде частіше брати.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!