Своїй новій дружині, після прогулянки з сином від попередніх стосунків, я розказував буквально все: що з Матвійком їли, що пили, де були. Я навіть подумати не міг, що все це “виллється” проти мене в один прекрасний день, а точніше в суботу. Я повернувся додому і побачив на журнальному столику блокнотик. Уляни в той час дома не було. З перших сторінок мені все стало зрозуміло.

З першою дружиною я розлучався галасливо та зі спецефектами. Особливо вони були яскравими в суді, де моя колишня влаштувала ціле шоу, виставляючи мене в непривабливому вигляді. У результаті суддя винесла рішення, за яким мої побачення з сином дозволялися лише у присутності матері, двічі на тиждень по дві години. Напевно, не варто пояснювати, що це таке – лише чотири години на тиждень під наглядом дружини я міг контактувати з дитиною.

Навіть під час цих недовгих побачень я не міг спокійно поговорити із сином, розпитати його про справи, просто поспілкуватися. Його мати постійно вставляла свої репліки і обривала Матвія, якщо він, на її думку, говорив не те, що йому було дозволено.

Час минав, я знову влаштував особисте життя, зустрівши прекрасну жінку. Вона знала, що в мене є син, знала мої перипетії з колишньої, і особливо не напружувалася. Але рано чи пізно мама Матвія теж вирішила зайнятися собою, і почала зустрічатися з чоловіком.

Звичайно, для зустрічей потрібен був вільний час, необхідність возитися з сином цьому ніяк не сприяла, і Наталя “зволила” дозволити мені забирати Матвія на вихідні. Незважаючи на те, що це було зроблено ніби “з панського плеча”, я зрадів, що зможу бачити Матвія і вільно спілкуватися з ним стільки часу.

А ось Уляна цьому зовсім не зраділа, причому, з двох причин. По-перше – тепер мене для неї поменшало, а по-друге, що мені дуже неприємно, вона почала вести окрему “статтю” витрат на мого сина, скільки я витрачаю на культпоходи, іграшки, частування і т.д., і зажадала “вилучати цю суму з аліментів”. На питання, як вона собі це уявляє, Уляні відповісти важко.

Напевно, у бухгалтерії відбувся б приблизно такий діалог:

– Уляно Дмитрівно, я минулого місяця чотири рази купив синові морозиво, три рази покатав на каруселі і подарував машинку. Усього витрачено… Прошу відняти цю суму з аліментів.

– Вадим Андрійович, ви що, не мудрий?

– Друга дружина вимагає…

– Передайте їй велике привітання!

Я намагався переконати Уляну, що Матвій мій син, і в тому, що я витрачаю на нього гроші, приділяю йому час, немає нічого незвичайного, але дружина мене не розуміє. Я потрапив у скрутну ситуацію. Крім цього гострого кута, у наших відносинах все ідеально, до того ж Уляна чекає від мене дитину. Я не можу якось емоційно з нею розмовляти, тому що цікавий стан протікає не так і легко і зайві стреси для майбутньої мами зовсім недоречні.

Розлучення – теж не вихід, і так уже один син приходить до мене лише у вихідні…

Що скажете? Як вирішити це питання?

Фото ілюстративне