fbpx

Своїй похресниці, я подарувала майже останні гроші, які привезла з Польщі – триста злотих. Все-таки в дитини 18 років. Аж тут виходжу в коридор і чую, я моя кума мене обговорює зі своїм чоловіком. Ще й засуджує. Мовляв чому це я так мало поклала грошей в конверт. Зовсім не хвилювало Олю те, що я мала багато й важливіших витрат. Чесно, після такого розмовляти з нею не хочу

І що це таке? Як людина так може змінитися?

Ми з Оленою знайомі ще з коледжу. Разом вчилися, дорослішали. Здобули освіту бухгалтера. Ой, різне було.

Пам’ятаю, як ми йшли під дощем, а я несла подарунок мамі, який ні в якому разі не можна було намочити. Тоді Оля дала мені свою куртку, щоб я накрила пакунок.

Разом бувало, ходили в кіно, на дискотеку, разом літо проводили. Навіть разом почали зустрічатися з хлопцями.

В Олі був з багатшої сім’ї, хоч і на вигляд Олег мені не подобався, але кожному своє. Мій же Сергій був вродливим і кумедним. Мені з ним було завжди весело. В нас були парні побачення. Пам’ятаю раз навіть в Київ поїхали разом.

Коли ж закінчили навчання, то трішки наші дороги розійшлися, але все ж таки ми підтримували зв’язок. Я стала працювати за спеціальністю, а Оля не погано влаштувалася в житті.

Вийшла Оля за Олега заміж і жила в основному за рахунок вже тоді її чоловіка. Якось я дізналася, що вона чекає дитину, а потім Оля попросила стати хрещеною для малої Вероніки. Мовляв, так і зв’язок не втратимо, та й когось іншого не бачить на тому місті.

Я звісно погодилася, та й дитя було просто казкове.

Звісно, я була рада за кумасю, але все-таки трішки й заздрила. Ну що тут казати, ситий голодного не зрозуміє. Я розійшлася з Сергієм. Чесно, мене замучила його вічна веселість. Він хоч і був ніби дорослими, але поводився, як дитя.

Я поринула в роботу. Час від часу мене витягували десь погуляти чи то знайомі чи то кумася з дитиною. Веронічка стала для мене як рідна. Тоді я навіть почала мало не марити дітьми.

Тож в той момент я напевно і зробила одну помилку. Хоча в результаті та помилки призвела, до маленького щастя в моєму житті. Але все по порядку.

Я познайомилася з Іваном на прогулянці, не довго ми зустрічалися. Через два місяці я переїхала до нього додому. Ми одразу ж планувати стати батьками.

На щастя, це вийшло, в нас народилася донечка Віка.

Мати Івана мене не дуже любила. Тим мені і все життя псувала. Псувала аж до того часу? як Марина Володимирівна на небо не відправилася.

В чому полягала моя помилка? Та не треба було ту свекруху стільки часу слухати, а зразу ж поїхати кудись інакше.

Але загалом моя історія про останні місяці. Чоловіка забрали на лінію зіткнення. Хто там що не казав би, але багато з чого ти маєш купувати сам.

Я хотіла хоч якось захисти свого Івана.

На хорошу екіпіровку не було грошей. Тому я взяла відпуск. Залишила дитину матері і поїхала за кордон на заробітки.

В Польщі звісно було не солодко, але я мала ціль.

Коли ж приїхала, майже всі зароблені гроші передала чоловікові. Залишилися дрібки з тих грошей, що було.

А тут мене кума поклала на день народження до похресниці.

Своїй похресниці, я подарувала майже останні зароблені гроші, триста злотих і ті віддала. Все-таки в дитини 18 років. Аж тут виходжу в коридор і чую, я моя кума мене обговорює зі своїм чоловіком. Ще й засуджує. Мовляв чому це я так мало поклала грошей в конверт.

Зовсім не хвилювало Олю те, що я мала багато й важливіших витрат.

Чесно, після такого розмовляти з нею і не хочу.

Читайте також: Ми з чоловіком віддали невістці сто тисяч, які мали прискладені ще з того часу, як працювали. А як інакше, того ж дня вона натякнула нам на поповнення в сімействі, на яке ми так чекали. Все-таки я буду бабусею, гроші не головне. Ми з дня на день чекали подробиць: хлопчик чи дівчинка, коли з’явиться. Та натомість почули від сина, що вони збираються в Карпати на активний відпочинок з друзями. – А як дитина? Це ж небезпечно! – Яка дитина, мамо, ти про що? 

Але похресниця в тому не винна.

Як тепер маю з тими людьми родичатися? І чи взагалі потрібно?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page