Свою дружину Анну та двох синів я покинув за декілька тижнів до нового року. При тому, не сказавши жодного слова. Я прості зібрав найнеобхідніші речі і вийшов з квартири. Не знаю, чим мене “захопила” Соломія, та закохався я по вуха.
З Анною ми знайомі ще зі студентських років. Досі виразно пам’ятаю нашу зустріч. Все було так романтично!
Ми були майже весь час разом. З’ясувалося, що тем для розмов у нас вистачає. Почали з дружби, а потім почався роман. Все було так стрімко та легко, ніби ми знали одне одного завжди. Нам хотілося завжди бути разом.
Як тільки ми отримали дипломи, я запропонував Анні стати моєю дружиною. Вона погодилася. Ми були дуже щасливі. З того часу і почалося наше сімейне життя.
Прожили ми у шлюбі 18 років. Всяке бувало. Виростили синів, будинок збудували. Домашніми справами завжди займалися вдвох, у побуті повний порядок. З усіма проблемами легко справлялися, адже завжди розуміли одне одного та підтримували.
З кожним днем нашого спільного життя я все більше переконувався, що Анна створена для мене, і уявити поряд із собою когось іншого я не міг.
Час минав, і якось я дізнався, що сімейне життя моїх друзів зовсім не схоже на моє. Одні за іншими друзі почали розлучатися. Поступово на чоловічих посиденьках холостяками стали майже всі. Незважаючи на те, що я був переконаний, що це ніяк не позначиться на мені, все кардинально змінилося.
Якось на таких посиденьках я познайомився з Соломією та закохався по вуха. Але це було навіть не кохання, а просто щось незрозуміле. Бажання привнести у своє життя якусь різноманітність. Водночас і вдома розпочалися перші “питаннячка”. У нас із Анною почалися конфлікти та з’ясування стосунків. У мене не вистачало мудрості виявити ініціативу і мирно вирішити все зі своєю коханою дружиною. Натомість я просто йшов з дому до своєї нової знайомої.
В результаті все дійшло до того, що я пішов із сім’ї і став жити з Соломією. Як же я помилився! Це рішення було найдивнішим за все моє життя! Проживши з Соломією майже рік, я зрозумів, що ми з нею зовсім чужі люди. У нас немає нічого спільного. Якщо раніше мій розум затьмарювало “кохання”, то тепер я усвідомив, що живу з меркантильною споживачкою. Вирішення всіх побутових питань постійно лежало на мені. Та й фінансове забезпечення також.
У результаті я зрозумів, що зробив велику помилку. Тільки вже нічого не повернеш. Дружина нізащо не пробачить мені. Я сам все чудово розумію. Не уявляю, як мені тепер бути. Не смію і просити дружину про прощення. Але жити далі із цією споживачкою теж немає сенсу.
Думаю про все і навіть сльози на очах з’являються від безвиході. Сподівався, якщо поділюся своєю історією, то легше стане, а може й кому уроком послужить. Мужики, не робіть такого як я! Краще за дружину вам нікого не знайти!
Фото ілюстративне
