Моїй доньці Лесі 25 років. А сину Олексію 29. Я люблю своїх дітей найбільше на світі і все життя намагалася прожити так, щоб вони були ситі, одягнені та забезпечені всім, чим потрібно.
Ми з чоловіком дали їм добру освіту, намагалися виховати їх чесними людьми. Не підвищували голос, не змушували зубрити уроки, не карали. Думаю, ми впоралися гідно.
Але я чудово розумію проблему батьків та дітей. У мене з мамою теж були добрі стосунки. Але вона завжди навчала мене, що з однолітками легше порозумітися, ніж з людиною з іншого покоління. У всьому винні різні інтереси, багаж знань за спиною, життєвий досвід. Це нормально, адже світ постійно змінюється, старшим важко за цим встежити, а молоді не цікаво обертатися на минуле.
Тож коли наші діти підросли, я сподівалася, що вони матимуть можливість жити окремо. Не в тому сенсі, що я хотіла їх вигнати, просто мені подобалося думати, що вони можуть зробити цей крок самі. Однак моїм надіям не судилося збутися.
Син одружився і привів у невістку до нас у хату. Це було заплановано, але я намагалася відсунути цей день як могла. Місця їм вистачало: у нашій трикімнатній квартирі комфортно жили ми із чоловіком, донька та син, тож двоє людей у кімнаті сина нікому не заважали. Але норовлива невістка почала напружувати.
Оксана любить поговорити, тож у разі чого за словом у кишеню не лізе. У їхньому союзі Оксана, мабуть, головна. А тепер вона час від часу намагається ще й командувати нами. Викинула батькове крісло. Просто так, не сказавши жодного слова.
Так, це були старі меблі, перетягнуті кілька разів, і, чесно сказати, вже давно розвалювалися. Але чоловік любив крісло, воно було йому зручне.
Натомість Оксана купила нове крісло, з висувними підніжками та регульованими підлокітниками. Але нове крісло вже не було таким зручним. До нього треба було звикати, вчитися налаштовувати. Та й під інтер’єр, чесно кажучи, воно теж не пасувало: ця штучка була на вигляд як щось із майбутнього.
Чоловік тоді, пам’ятаю, цілий день сердитий і сумний ходив, але говорити щось невістці не став. Потім Оксана почала робити перестановку, адже, за її словами, у нашій квартирі не було гармонії. Добре, що син тоді вмовив її зупинитися, і перестановку вони робили тільки в себе. Мені безладдя в будинку не треба.
Оксана не хоче дітей, воліє спочатку зробити кар’єру. І це мене теж не влаштовує, адже про яку кар’єру може йтися, якщо ви вдвох не витягуєте накопичити кошти, щоб мати змогу винаймати хороше житло? Словом, мені її мотиви не зрозумілі. Не те щоб я жалілася на невістку, але її в моєму житті стало дуже багато.
Донька Леся навпаки вийшла заміж дуже вдало. Зять Андрій – людина спокійна, тиха. Від батьків йому дістався будинок та приємні манери. Ну і з розумом пощастило: бути начальником у такому віці, про це можна лише мріяти. Звичайно, доньку він забрав до себе, і зараз вони живуть приспівуючи. Рада за них обох.
Але повернуся до сина та невістки. Недавно вони запросили свого спільного друга в гості, а той прийшов не один, а з подругою. Не знаю, що вони там святкували, але регіт і веселощі тривали до самої ночі. Вранці, поки ми з чоловіком вдавали, що спимо, всі швиденько зібралися і кудись поїхали.
Вже потім, телефоном, повідомили нам, що вибачаються за галасливу ніч, але вони поїхали на зустріч із іншими друзями.
Я вже тоді зрозуміла, що довго подібного шапіто витримати не зможу, і в мене в голові народився план, як зробити собі невелику відпустку без особливих фінансових витрат.
Я вирішила я поїхати до доньки у гості. У них будинок великий, мене не буде ні видно ні чути. А я і вечерю приготувати можу, і прибрати, якщо потрібно. Із зятем у нас стосунки чудові, він проти не буде.
Але дочка Леся обламала усі мої плани. У телефонній розмові вона заборонила мені приїжджати. Сказала, чоловік буде не в захваті, йому це не сподобається, а я вчиню негарно, якщо спробую вмовити його.
Мене це дуже здивувало і засмутило. Але наступного дня я наважилася зателефонувати зятю на особистий номер. Все-таки я його теща. І звертаюся із проханням, а не вимогами.
Але то була велика помилка. Через пару гудків я знову почула голос доньки, але цього разу він був розгніваним. Повторила мені сказане минулого разу, тільки на підвищених тонах, і кинула слухавку.
Мій план взяти відпустку від домашньої рутини провалився. Навіть чоловік, який із самого початку був не в захваті від моєї ідеї, мене пожалів.
А що робити, нема у нас зайвих грошей на готель. А від галасливих сусідів швидко втомлюєшся, навіть якщо це рідні люди. Що вже тут вдієш? Але мене збентежила поведінка дочки, вона навіть не дала поговорити із зятем.
Невже вона Леся за такий короткий період уже встигла від мене віддалитися? Ми ж виховували її інакше. Що могло статися за цей час, не зрозумію? Я дуже засмучена, вже кілька ночей не можу нормально спати.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
