– Син у нас вже тиждень живе, додому повертатися, схоже, не збирається! – розповідає пенсіонерка Валентина Андріївна. – Приїхав в суботу ввечері. З Катею, говорить, посварилися, можна переночую у вас? У перший раз таке за вісім років! До цього ніколи нас не втручав в свої розборки з дружиною, з дому не тікав! А зараз замучила вона його вже, мабуть тому, що грошей мало отримує!
Синові Валентини Андріївни, Юрію, тридцять сім років. Майже два роки тому у них з дружиною народилася друга дитина, син. Є ще старша дочка, другокласниця.
– Юра, дуже другої дитини хотів, по суті, він дружину умовив на народження сина! – каже Валентина Андріївна. – Фінансово тоді все складалося у них непогано. Квартира своя, зарплата у сина хороша була. Якісь вони запаси навіть зібрали. Юра хороший батько, з дітьми дружині допомагає від і до… Дочка мала в школу піти. Ну, розсудили, що дуже зручно вийде, якщо Катя в цей час буде в декреті. Чи зможе дівчинку забирати зі школи і допомагати з уроками…
Розрахували все, але й припустити не могли, що компанія, багато років стабільно пропрацювала на ринку, повільно, але вірно піде на дно і до напівроку довгоочікуваного сина Юрій залишиться без роботи …
За словами Валентини Андріївни, Юрій – людина відповідальна, на дивані після звільнення лежати не став і вже через три тижні після звільнення працював в іншому місці. Копатися і вибирати, що краще, було колись, пішов туди, куди взяли. Чи жарт – сім’я на руках, дружина в декреті і двоє дітей, яким стільки всього треба…
На жаль, працевлаштування виявилося невдалим. На співбесіді обіцяли одне, на ділі виявилося зовсім інше. По грошах теж, м’яко кажучи, надули – за перший місяць роботи виплатили якусь взагалі смішну суму.
Юрій паралельно почав підшукувати щось інше, шеф, почувши, що підлеглий ходить на співбесіди, оскаженів і виставив чоловіка в той же день…
…Загалом, за півтора року свого безробіття Юрій зараз працює в четвертому за рахунком місці. І вже ясно, що і цю роботу треба міняти. Нинішньої зарплати ні на що не вистачає. Крім того, в цьому місці прямо якийсь особливий гадючник: самодур-начальник, противний колектив, нікому не потрібною роботи і вишенька на торті – офіс знаходиться в іншому кінці і добирається туди Юрій кожен день пішки…
– Треба знову йти, це якийсь! – зітхає Валентина Андріївна. – Знову роботу шукати…
Але справжній жах для Юрія не в роботі, а в родині.
Дружина Катя лається, пиляє чоловіка за безгрошів’я день і ніч, не вибираючи слів і не соромлячись вже в виразах. Принижує Юрія в присутності дочки і матері, обзиває невдахою, ніщебродом і так далі.
– Ну хіба так можна? – зітхає Валентина Андріївна. – Я в шоці була, коли її лайка по телефону почула випадково… Свати подзвонила, матері її. А вона, а що, мовляв, Катя мовчати повинна, чи що? У неї, каже, двоє дітей на руках, до зарплати тиждень, а грошей в гаманці нема. Виплати на дитину вона вже не отримує! Нехай трясе батька дітей, це правильно!
– А що толку трясти, якщо немає у нього грошей? Треба якось економити, напевно. Що ж робити тепер. У регіонах люди і на менші гроші живуть…
– Так, я так і сказала. Але сваха рве і метає. У внучки зараз грип, лікарка вчора була, одних ліків виписати на пару тисяч, вони дзвонять по черзі з Катею – що нам робити тепер, мовляв, дитину не лікувати? Вийми та поклади їм ці гроші! А якщо зараз ще захворіє малюк! Дивні люди, звідки ми їм візьмемо зараз гроші? Прекрасно знають, що зарплата у Юри через тиждень…
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
