Син з невісткою на моєму ювілеї в ресторані сиділи чорніше хмари. Навіть побажання мені не хотіли говорити. Я не стала псувати собі настрій, і не зважала на їх поведінку. А вже наступного дня син мені зателефонував, і повідомив причину їх невдоволення.

Мене звуть Іванка. Нещодавно мені виповнилося 50 років. Я хотіла свій ювілей відзначити з розмахом. Але синові своєму та невістці я про це нічого не говорила.

Справа в тому, що син із дружиною хотіли купити автівку, але гроші на неї вони збирали дуже повільно. Якось я жартома сказала, що допоможу їм з покупкою машини. Але потім я про це забула.

Я довго накопичувала гроші на свій ювілей і не хотіла відмовлятися від своєї мрії.

У мене один син. Я розлучилася зі своїм чоловіком 16 років тому. Мій чоловік був військовий, зараз він на пенсії. Він уже давно одружився вдруге.

На весілля нашому синові він зробив йому розкішний подарунок: подарував двокімнатну квартиру у новому будинку. Батьки нареченої оплатили все весілля, а я тільки-но все організовувала. Мені було незручно, але грошей у мене просто не було.

І ось до свого ювілею я нагромадила потрібну суму.

Я довго не могла вирішити, що мені робити: відзначати ювілей чи віддати накопичені гроші синові? Але потім таки вирішила відзначити ювілей на ці гроші.

І ось настав день мого ювілею. Я замовила в ресторані розкішний бенкет на 30 людей, було замовлено дуже багато смачної їжі.

Син дуже здивувався, коли побачив, скільки до мене прийшло гостей, і який був накритий багатий стіл. Адже він думав, що я запросила до ресторану тільки його та його дружину.

– Мамо, звідки в тебе стільки грошей? Адже в тебе ж зарплата не така велика, щоб такі свята влаштовувати! – здивовано спитав у мене мій син.

– А я вмію заощаджувати! – відповіла я.

Син зі своєю дружиною весь вечір сиділи дуже сумні, але я на них не звертала уваги. Радувалася і веселилася від щирого серця. Мені подарували дуже багато квітів, подарували гарний ноутбук, подарували пилосос та багато інших різних добрих подарунків.

Тільки ось грошей подарували мало – лише 15 тисяч гривень.

Після ювілею син подзвонив мені і спитав:

– Скільки ти витратила грошей на свій ювілей? Краще б ти їх мені віддала! Адже ти обіцяла, що додаси грошей мені на покупку автомобіля!

Мені стало прикро. Я хотіла віддати гроші, які мені подарували – 15 тисяч гривень. Але він не захотів брати ці гроші і просто кинув слухавку.

Тепер ми із сином не спілкуємось. Невістка мені взагалі не дзвонить. Я пропонувала синові взяти кредит у банку на автівку, але він не хоче. Батьки невістки допомогти їм зараз не можуть: у них у самих зараз скрутне фінансове становище.

І ось тепер я почуваюсь винною за те, що витратила гроші на свій ювілей, а не віддала їх синові. Може, я справді вчинила як справжня егоїстка і син на мене не даремно ображається?

Хоча, з іншого боку, це ж мої гроші і я маю повне право робити з ними те, що вважаю за потрібне…

Ось хто з нас має рацію у цій ситуації: я чи мій син?

Фото ілюстративне