iBilingua

Син захотів “притертися” зі Світланою, ось без шлюбу і стали вони разом жити. Скільки я разів чула від сусідів, що не гоже це, не по-Божому, та на все ми закривала очі. Без Світланки ми і справді з чоловіком не уявляли свого життя, прийняли її, як доню. Тому те, що син зробив після того, як поїхав на Схід України – не вкладається в голові. Так перед сусідами соромно. Світланка такого точно не заслуговує.

Нам з чоловіком Бог дав тільки одного сина, Олега. Ростили, оберігали, завжди допомагали. А як виріс то такий хороший, спортивний став. З дівчиною почав зустрічатися.

Спочатку ми не дуже про неї щось знали.

Так, є та й є. Синок не сильно хотів розказувати.

Одного дня Олег сказав, що нас чекають гості. А точніше гостя.

Ми підготувалися. І на вечір прийшла його дівчина, Світлана. Така хороша, світла їй це ім’я дуже личило. Вона нам з чоловіком зразу сподобалася.

А коли вечір завершився, то синок приголомшив пропозицією. Він сказав, що хоче щоб Світлана до нього переїхала.

Звісно, дівчинка хороша, але ми її майже не знали. Та Олег сказав, що скоро хоче зробити пропозицію, що в них все серйозно, тож хоче перед весіллям пожити разом, спробувати, як буде в побуті.

Ми так подумали з чоловіком і погодилися. З того часу минуло вже пів року. Звісно, за цей час нас допитувалися сусіди, чого це вона з нами живе.

Особливо цікаві були люди старшого віку, бо для них трохи і дивно було, що ще не одружені, але живуть разом.

Та я всіх запевнила, що в них все серйозно і скоро буде весілля, до якого ми по-трохи готувалися.

Важче стало, коли наш синок який служить в ДПСУ, відправився на Донеччину. Було важко і мені, і чоловіку, і Світланці. Але слава Богу, все добре і менше місяця назад його відправили на ротацію в нашу область, але не в наш район, а в інший.

Мені якось легше, а от Світланка почала себе дивно поводити. Але от сьогодні після церкви я приходжу і бачу Світланка плаче. Тоді вона мені і сказала, що мій синок їй повідомив, що більше не любить, і попросив з’їхати.

Читайте також: Цього літа я затіяла ремонт в спальні. Закликала майстра, але раз чоловік у відпустці, то потрібно трохи допомагати. Майстер, наш добрий родич, грошей з нас багато не візьме, тому від зайвих рук не відмовиться. Чи щось подати, чи принести потрібно, та й біля ремонту завжди роботи багато. Ох мій чоловік і пихтів, видно було, що робота не така, до якої він звик. А наступного дня почав розмову з сином. Тут-то я вже не стрималася! Ти диви який знайшовся!

Важко мені було дивитися, як дитя плаче і виганяти не хотілося. Полюбили ми її дуже, вже як за рідну сприймали.

Коли ж вона поїхала, мені стало сумно. А от мій синок схоже не сильно і горював, сказав, то не велика втрата і, що скоро приведе нову невісточку.

А мені так шкода і перед сусідами стидно, і самій хочеться вернути Світланку.

То що ж мені робити? Як її вернути? Як дітей помирити? І чи взагалі лізти в їх життя?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!