iBilingua

З чоловіком ми живемо в сільській місцевості, тримаємо невеличку господарку, виховуємо двох синочків, меншому Данилку вже виповнилось дев’ять, ну а старшому – Арсену – чотирнадцять.

Мій чоловік ділова людина, його майже ніколи не буває вдома, навіть коли в нього закінчується робочий час, він завжди на якихось зустрічах.

Тому вихованням синів в основному займаюсь я.

Я вмію все зробити, не лише жіночу роботу, а й чоловічою мене не налякаєш. Ще коли була дитиною, то постійно крутилась біля свого тата, а той не маючи сина, передавав всі свої знання мені.

Сини в мене ростуть і слухняні, і роботящі і завжди радо мені допомагають, чи то на городі чи вдома. І в навчанні все встигають, адже я завжди знанням приділяю велику увагу.

Навіть коли приходять вихідні, то наш тато, як не на футболі, то в телефоні, втомився, бідний, за тиждень і відпочиває.

Цього літа я затіяла ремонти в спальні.

Закликали ми майстра, але якщо чоловік у відпустці, то потрібно трохи допомагати.

Майстер наш добрий родич, грошей з нас багато не візьме, тому від зайвих рук не відмовиться. Чи щось подати, чи принести потрібно, та й біля ремонту завжди роботи багато. Ох мій чоловік і пихтів, видно було, що робота не така, до якої він звик.

Наступного дня він сину Арсену дав завдання, щоб той його підміняв, а сам придумав собі термінову поїздку, та коли син відповів, що допоможе, але не довго, адже кожного дня в нього багато уроків і йому потрібно вчитись, то мій чоловік сказав до сина: “Ти ледачо! Трохи треба думати і про те, за що хліб і до хліба купити, а уроки твої почекають! Я звільняю тебе від науки на два дні”.

Тут я вже не витримала, бо з ледачо все життя живу я. Завелась не на жарт, адже синів своїх ображати я не дозволю, вони і так мені постійно в допомозі.

Читайте також: Коли Ромчик привів додому дівчину на знайомство, то скромністю вона не виділялася. Язик в Наталки “підвішений”, біля мене вона зовсім розкуто себе поводила, в якійсь мірі мене це насторожувало і лякало, адже мені доведеться з нею жити під одним дахом, якщо все в них вийде. Та наші зустрічі ставали все частішими, і згодом я зрозуміла, що Наталка найкраща партія для мого сина

А от від чоловіка, якраз користі майже ніякої, він наче співмешканець в нашій хаті. Жив і виріс в селі, а в панка бавиться.

– Якщо поїдеш у своє відрядження, додому можеш не повертатися.

Не знаю, чи то я така переконлива, чи в моїх словах чоловік відчув страх.

Та наступного дня мандрівка відмінилась, і чоловік залишився вдома допомагати з ремонтами.

А ось як заставити його полюбити своїх синів, проводити з ними час, я просто не знаю, адже в майбутньому він може для них стати чужим, а я цього б дуже не хотіла.

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!