Моя мати була подругою одного одруженого чоловіка, від якого я і народився. Скільки себе пам’ятаю в дитинстві, постійного житла у нас не було, весь час ми поневірялися і знімали квартири.
Коли мені було п’ять років, мама познайомилася з черговим чоловіком і захотіла бути з ним, але він поставив їй умову:візьме її, якщо вона буде сама.
Так легко і просто мама проміняла мене на цього мужика. Просто привезла мене до мого рідного батька, давши в руки всі необхідні документи. Вона подзвонила в двері його квартири, почула звук ключа в замку і втекла. А я залишився стояти.
Двері відчинив батько і сторопів, побачивши мене. Він зрозумів відразу, хто я. Завів в квартиру. Його дружина прийняла мене добре – так само, як і їхні діти, дочка і син. Батько хотів спочатку віддати мене до притулку, але його дружина не дала цього зробити, сказавши, що я ні в чому не винен. Просто свята жінка.
Я спочатку чекав свою рідну матір, думав, що вона ось-ось повернеться по мене. А потім перестав чекати і почав дружину свого батька називати мамою. Мій рідний батько не мав ні до одного зі своїх дітей по-справжньому теплих почуттів, не кажучи вже про мене. Мене він вважав за зайвий рот, але продовжував утримувати, як і інших членів сім’ї. І коли він все-таки пішов до чергової молодої дівиці, ми всі зітхнули з полегшенням.
На той момент ми вже були практично дорослими. Сестра і брат закінчували школу. За збігом обставин, ми були ровесниками, тому я теж готувався до випускних іспитів в школі. Ось так, троє випускників. Ми допомагали одне одному, підтягуючи з предметів. Кожен з нас мріяв вступити до престижного інституту.
Батько, хоч і не був з нами ласкавий, але оплатити навчання обіцяв і дотримав свого слова. Ми вступили і вивчилися, отримавши ті спеціальності, про які мріяли. А потім сталося так, що нашого батька раптово не стало. Після нього залишився хороший спадок.
Його останній пасії не дісталося нічого – вона просто не встигла його одружити на собі. Ну а ми всі стали повноправними господарями його фірми і грошових рахунків. Ми продовжили розвивати бізнес. І настав той момент, коли потрібно було їхати за кордон, відкрити філію. Вирішили, що головним в тій філії буду я. Я запропонував забрати з собою нашу маму – вона, як ніхто інший, гідна була виїхати в теплу країну. Мої сестра з братом підтримали мою ідею.
І ось настав той момент, коли ми повинні були їхати. І тут раптом намалювалася моя рідна мати! Я впізнав її відразу. Моя дитяча пам’ять закарбувала її образ на довгі роки. Вона вирішила раптом згадати про мене, дізнавшись, що я їду:
«Синку, я твоя справжня мати! Невже ти забув мене? Ти став таким дорослим. А я так сумувала і переживала, як ти живеш. Давай нарешті житимемо разом!».
Я вражений був її нахабством:
«Звичайно я пам’ятаю тебе! Пам’ятаю, як ти тікала від дверей, залишивши мене зовсім ще маленьким. І ти мені не мати. Моя мама зараз їде разом зі мною. А тебе я навіть знати не хочу».
Розвернувся і пішов. І ні краплі не шкодую про це.
Моя мама – та, що не побоялася взяти дитину свого чоловіка від сторонньої жінки, яка виховала мене в любові і ласки. Ми поїхали з нею в іншу країну. Там я зустрів свою майбутню дружину. А заодно і маму видав заміж, за чудового чоловіка, і вона нарешті щаслива!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
