fbpx
життєві історії
Сини наполягають, щоб я пішла з роботи і жила на пенсію, а вони будуть допомагати. Але я не можу звільнитися і залишитися зовсім без грошей! Вони ж не знають, що мою пенсію ось уже три роки забирає донька. Віддавати пенсійну карту назад вона відмовляється, каже, що гроші йдуть моїм онукам. А якщо мені шкода кількох тисяч на них, то вона не дозволить з ними бачитися…

У мене троє дорослих дітей, є онуки. Всі живуть окремо. Сини купили квартири, а дочка з чоловіком живе з його батьками.

Після школи дочка не захотіла вчитися далі, сказавши, що хоче відпочити і краще підготуватися. Училище її не влаштовувало, хотіла університет.

Рік минув даремно. Вступати відмовилася, вийшла заміж.

Коли онукові було два роки, я запропонувала їй вивчитися на швачку, щоб мати професію. Дочка сказала, що дитину в садок не віддасть до трьох років.

Потім народився другий онук і на цьому все закінчилося. Роботу дочка не поспішала шукати, хоча діти вже підросли, а старший онук пішов до школи.

Я допомагала грошима, тому що вже почалися конфлікти. Свекруха дорікала моїй дочці, щовона не працює, а сидить на всьому готовому. Мені було соромно перед батьками зятя, тому й я давала дочці гроші.

Я вийшла на пенсію три роки тому. Віддала доньці свою пенсійну картку, щоб вона користувалася грішми.

Вона запевнила, що віддасть через місяць, сказала, що шукає роботу – давня подруга бере її до себе в офіс.

Я зраділа, але рано. Працювати прибиральницею дочка не погодилася, а більше вона нічого не вміє. Хоча зарплату запропонували нормальну.

Сини наполягають, щоб я пішла з роботи і жила на пенсію, а вони будуть допомагати. Але я не можу звільнитися і залишитися зовсім без грошей! Вони ж не знають, що мою пенсію ось уже три роки забирає донька. Віддавати пенсійну карту назад вона відмовляється, каже, що гроші йдуть моїм онукам. А якщо мені шкода кількох тисяч на них, то вона не дозволить з ними бачитися.

Що робити, не знаю. Боюся, що сини дізнаються про все і точно перестануть спілкуватися з нею, а може бути, і зі мною. Цього я не хочу: яка б вона не була, але вона – моя дочка і я її люблю. За всі роки я не можу нічого подарувати дітям синів, тільки іграшки дешеві, бо все витрачаю на дочку. Так я виявилася заручницею власної доброти. Напевно, я неправильно виховала дочку, щось упустила і тепер повинна за це розплачуватися…

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook