– Та хто ти така, щоб вказувати мені, – волала Катерина Василівна.
– Я, між іншим, дружина вашого сина, і це мій будинок, тому прошу Вас залишити його…
– Цю квартиру купував мій Ромчик, і я маю право тут залишатися!
– Купував зі мною в шлюбі, отже Ви тут не можете встановлювати свої порядки, і я сама вирішу, які шпалери мені поклеїти!
Чергова сутичка з мамою Романа вимотала Оксану, вона відчувала, як дитина б’ється, йому напевно, теж було важко, як і його матері. Оксана була заміжня вже два роки, і всі ці два роки свекруха діставала її.
Якщо раніше Оксана могла хоча б пропустити повз вуха її причіпки і вічне бурчання, то зараз, при надії, просто фізично не могла перебувати з мамою чоловіка під одним дахом.
Оксана була на восьмому місяці, їй хотілося тиші і спокою, а доводилося воювати з Катериною Василівною.
Коли Оксана познайомилася з Романом, і вони задумалися про створення сім’ї, вона відразу сказала, що жити зі свекрухою не буде.
Мама хлопця на першому ж знайомстві намагалася поставити Оксану на місце, не сподобалася вона їй і все тут, але хіба це привід, щоб не бути з коханою людиною?
Вони справили скромне весілля, залізли в іпотеку, хоча у свекрухи величезна квартира, але навіть її син говорив, що жити їм краще окремо, він знав характер своєї неньки, який рік від року ставав все більш важким. Їй ніби як подобалося діставати невістку, тим більше, зайнятися на пенсії їй було більше нічим, ось вона і ходила до них додому, як на роботу.
А Оксана говорила чоловікові:
– Ром, давай купимо квартиру в іншому районі! так краще для нас буде! – Але він не послухав, все-таки мати вже не молода, він пізня дитина, мало що, тільки ось навіщо він дав мамі ключі від їх квартири, Оксана ніяк не могла зрозуміти.
Коли Оксанка ходила на роботу, їй було майже н важливо, що свекруха приходить до них у її відсутність, в цьому навіть був плюс. Коли у Катерини Василівни був гарний настрій, вона готувала обід, правда, гречку, яку оксна з дитсадка не могла їсти, але все ж хоч так. Те, що вона перевіряла шафи і переставляла все на свій розсуд, було неприємно, але некритично.
Але зараз, коли Оксана пішла в декрет і майже весь час вдома, їй доводиться терпіти свекруху,замість того, щоб відпочивати і думати про хороше.
Саме сьогодні мамі чоловіка не сподобався колір шпалер у дитячій.
– Чому зелені, а не блакитні або рожеві? – обурилася свекруха, нече це було життєво важливе питання.
– Тому що ми не знаємо, хто буде, хлопчик чи дівчинка, він не показується, ось і поклеїли нейтральні, – спокійно відповіла Оксана. Сутички вона першою ніколи не починала, намагалася якось спокійно спілкуватися, але це рідко виходило. Ось і зараз свекруха, відчуваючи, що є до чого причепитися, почала голосити.
– Боже мій, у неї навіть дитина, якась неправильна, всі люди, як люди, в перші місяці знають, хто буде, а їй народжувати скоро, і вона не знає. І яке мені придане купувати, скажи на милість, – таким тоном сказала, ніби невістка навмисне не знає стать майбутньої дитини.
– Катерино Василівно, нічого не треба купувати, я вже все вибрала і відклала, коли малюк народиться, Рома все викупить. І взагалі, заздалегідь купувати – це недобра прикмета, – відповіла Оксана, зробивши вигляд, що непомітила фразу про неправильну дитину, сьогодні їй не хотілося лаятися, вона з ранку не дуже добре себе почувала. Оксана дуже сподівалася, що свекруха посидить, побурчить і піде, і вона, нарешті, приляже.
Але Катерина Василівна ніяк не вгамовувалася:
– Шпалери не такі, придане не треба, прикмети ще якісь придумала, так і скажи, що не хочеш від мене нічого приймати. Охомутала мого сина і рада, у-у-у, невдячна, я тут до них всією душею, а вони…
Тут Оксанине терпіння скінчилося, і вона виставила свекруху за поріг, було неприємно, але сил терпіти вже не було.
Увечері прийшов з роботи Рома, і було все, як завжди. Одразу подзвонила мама і поскаржилася на невістку, але син, знаючи маму, спокійно відповів:
– Значить, мамо, ти була не права, я тебе просив не турбувати мою дружину через дрібниці!
А потім сказав вже Оксані:
– Ну, що у вас знову сталося?
Рома був на боці дружини, майже завжди, але і він не міг впоратися зі своєю матір’ю, не залишати ж йому роботу, щоб охороняти дружину.
– Знаєш, я подумала, може, мені до мами поїхати і народжувати там, – запропонувала Оксана, – Переживаю, що я просто не доношу нашого малюка з такими сварками. Навіть якщо ти забереш ключі, я думаю, вона буде під дверима чекати, коли її впустять.
– Ні, так я не згоден, я хочу бути з тобою цей час! Давай краще ми її відправимо в санаторій, наприклад. А що, грошей позичимо і оплатимо їй путівку, місяців на два, щоб ти спокійно народила, а потім щось придумаємо.
…Маму відправили поправляти здоров’я, трохи злукавивши, що вона встигне до народження довгоочікуваного онука. Коли свекруха повернулася, внучці було вже два тижні, зрозуміло, що бабуся відразу примчала до сина додому.
– Ой, дівчинка, як шкода, що не син, ось Рома, напевно, засмутився, всі чоловіки хочуть спадкоємця, ну, хоча, чого ще можна було сподіватися від тебе…
Під гучне обурення бабусі дівчинка прокинулася і заплакала.
– Дай-но, я поколисаю, – бачачи, що невістка не може заспокоїти доньку, запропонувала свекруха, – нічого сама не вмієш, навіть власну дитину заспокоїти…
Оксана і так була на взводі, мало того, що свекруха їй наговорила таокго, так ще й дитину розбудила!
– Знаєте, що? А давайте Ви йдіть собі додому, а наступного разу, коли надумаєте відвідати нас, зателефонуйте перед тим і попередьте, та й ключі залиште на тумбочці, бувайте здорові, – випалила Оксана, і їй було ні крапельки не соромно.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
