Та Лариса моєму Степану має дякувати і ще раз дякувати. Він її від такої ситуації врятував. Хто ще б її на третьому місяці під вінець повів, а? А згодом і дитину на себе записав. Уточнюю, не свою дитину, а від якогось чоловіка, – захищає перед сусідкою Наталя свого сина. – Але ж Наталю, він знав на що йде. Та й до того ж, вона твоєму Степану двійко дітей подарувала, а він не в силі їх прокормити. – Ну не вантажником йому з дипломом працювати. Нехай краще на дивані сидить.
-Ти розумієш, Світлано, вона ж зовсім вже знахабніла, до межі. Так вона моєму Степану мало не ноги мити повинна за те, що він взяв її за дружину на третьому місяці від іншого мужика. Інший би і в сторону її не подивився. А Степан її від позору позбавив, дитину як свою виховував, слова поганого в її сторону не сказав. Так а вона його гризе тепер день у день за те, що він роботу знайти не може. Ну бувають в житті такі ситуації. І що тепер вдієш? – Скаржиться на свою невістку Ларису Наталя Іванівна сусідці Світлані Павлівні.
-Наталю, але ж це теж ненормально, погодься. Лариса вже другу дитину Степану твоєму подарувала, це його рідні діти. Вона зараз в декреті, а їсти щось треба і їм, і дітям. Тим більше, на дітей нині стільки грошей треба. Зрозуміло, що вона нервує, переживає. Вона ж мати дітей, ось у неї і нерви. А Степан твій, вже не дитина. Що, не може навіть піти вантажником влаштуватися заради сім’ї? Хоч тимчасово. Дітей же зумів зробити. А гроші заробити?
– Світлано, ти що? Який вантажник? Я його в університеті навіщо вчила? П’ять років гроші платила, сама не доїдала, щоб син диплом отримав. А він зараз повинен через якусь примху Лариси горбатитися робочим, тому що їй мільйонів захотілося. Ні, не буде так і крапка.
Ти не права, Наталя. Він жінку взяв за дружину, дітей спільних мають, повинен нести відповідальність. Ти пригадай ситуацію зі своїм чоловіком. Тобі як було, коли Василь гроші не приносив і ти сама працювала, сина ростила, ще й його годувала.
Тобі легко було? – І тут погляд Наталі Іванівни поник. І правда, її чоловік був тим ледацюгою. Та й злою якою вона була в той час, точно, як і її невістка. Але як же так вийшло, що і син такий же виріс, безвідповідальний? Як же так, га?
Все через неправильне виховання, чи все ж гени пальцем не зітреш?
Що скажете з цього приводу?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
