Можна сказати, що моя краса привела мене до такого життя. З обличчям принцеси і талією моделі я завжди могла обкрутити будь-якого чоловіка, на якого поклала око. Тільки сьогодні я знаю, що це не була перемога. Мої нинішні стосунки зводять мене з розуму. І хоч я сама це визнаю, я не можу його покинути. Я закохалася.
Уже в п’ять років я вислуховувала від рідних, яка я красива.
– Наша Іванна як принцеса, – щоразу казала бабуся.
У мене красиві зелені очі, кучеряве світле волосся та ангельська усмішка. У мене вже в першому класі було кілька залицяльників. Вони малювали мені сердечка і таємно посилали поцілунки. Я почала використовувати свій шарм починаючи зі школи.
Я там була зіркою. Однокласники або терпіти мене не могли, або любили. Серединки не було. Мені дуже подобалося, як хлопці бігали за мною.
Після школи я все це продовжила. Мені було байдуже, що якийсь хлопець сильно переживає те, що я його покинула. Іноді я залишалася у стосунках довше, тому що це мало певні переваги. Хто б не хотів отримувати безкоштовні ювелірні прикраси або ресторани?
У цьому дусі я діяла кілька довгих років. Я ігнорувала питання мами про те, коли я вийду заміж. Я була “самотньою”, і мені було цілком нормально бути не “зв’язаною”.
Той факт, що більшість моїх подруг вже давно створили свої сім’ї, мене не змусив змінити своє життя. Я таємно сміялася з них і продовжувала вести невимушений спосіб життя.
Але потім сталося те, чого я не очікувала. Я закохалася.
Максим мене дуже вразив. Правда, я довго не хотіла в цьому зізнаватися. Лише в той момент, коли я сама почала його шукати. Я прагнула його уваги. Я знала, що хочу залишитися з ним на все своє життя. Але наші стосунки були як “американські гірки”. Трохи вниз, трохи вгору.
Виною всьому те, що Максим одружений і має сім’ю. У нього та його дружини проблеми, і я думала, що це мені лише на користь. Іншими словами, я просто його втішала, і говорила, що зі мною він знайде справжнє кохання і спокій.
Якби я була “попередньою” Іванною, яка просто використовувала чоловіків, можливо, це б спрацювало. Але я його люблю. Він, мабуть, перша людина, про яку я можу таке сказати.
Коли я почала висувати вимоги до Максима у вигляді розлучення і спільного майбутнього, він повівся зі мною доволі дивно.
– Я не хочу розлучатися, а тим більше – через тебе, – сказав він, і я отетеріла.
– В такій формі, як ми зараз зустрічаємось, все і продовжиться. Не більше! А якщо тобі це не подобається, я тебе не тримаю, – додав він, і мій світ завалився.
Це так важко, коли ти когось любиш, а з тобою ось так поводяться.
Я знаю, що маю покинути Максима, але я цього не зроблю. Я не з тих дівчат, які так легко здаються. Прийде час, і він покине свою дружину. Я в цьому впевнена.
Такі жінки, як я, на дорозі не валяються. І Максим це, рано чи пізно, зрозуміє!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- Моя мама доглядає хворого батька. Дякувати Богу, господарки вже позбулася. Ми допомагаємо з братом фінансово. І все б нічого, якби мій дядько, мамин рідний брат, не запалився ідеєю переселити дев’яносторічну маму в село, бо там свіже повітря. Я вже сказала мамі, що якщо вона на цю авантюру піде, то і копійки від мене і брата не отримає. То як в квартирі маминій жити, то на раз-два, а як прийшлося доглядати літню людину, то на тобі Марусю, бо ти в селі живеш!
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”