Можна сказати, що моя краса привела мене до такого життя. З обличчям принцеси і талією моделі я завжди могла обкрутити будь-якого чоловіка, на якого поклала око. Тільки сьогодні я знаю, що це не була перемога. Мої нинішні стосунки зводять мене з розуму. І хоч я сама це визнаю, я не можу його покинути. Я закохалася.
Уже в п’ять років я вислуховувала від рідних, яка я красива.
– Наша Іванна як принцеса, – щоразу казала бабуся.
У мене красиві зелені очі, кучеряве світле волосся та ангельська усмішка. У мене вже в першому класі було кілька залицяльників. Вони малювали мені сердечка і таємно посилали поцілунки. Я почала використовувати свій шарм починаючи зі школи.
Я там була зіркою. Однокласники або терпіти мене не могли, або любили. Серединки не було. Мені дуже подобалося, як хлопці бігали за мною.
Після школи я все це продовжила. Мені було байдуже, що якийсь хлопець сильно переживає те, що я його покинула. Іноді я залишалася у стосунках довше, тому що це мало певні переваги. Хто б не хотів отримувати безкоштовні ювелірні прикраси або ресторани?
У цьому дусі я діяла кілька довгих років. Я ігнорувала питання мами про те, коли я вийду заміж. Я була “самотньою”, і мені було цілком нормально бути не “зв’язаною”.
Той факт, що більшість моїх подруг вже давно створили свої сім’ї, мене не змусив змінити своє життя. Я таємно сміялася з них і продовжувала вести невимушений спосіб життя.
Але потім сталося те, чого я не очікувала. Я закохалася.
Максим мене дуже вразив. Правда, я довго не хотіла в цьому зізнаватися. Лише в той момент, коли я сама почала його шукати. Я прагнула його уваги. Я знала, що хочу залишитися з ним на все своє життя. Але наші стосунки були як “американські гірки”. Трохи вниз, трохи вгору.
Виною всьому те, що Максим одружений і має сім’ю. У нього та його дружини проблеми, і я думала, що це мені лише на користь. Іншими словами, я просто його втішала, і говорила, що зі мною він знайде справжнє кохання і спокій.
Якби я була “попередньою” Іванною, яка просто використовувала чоловіків, можливо, це б спрацювало. Але я його люблю. Він, мабуть, перша людина, про яку я можу таке сказати.
Коли я почала висувати вимоги до Максима у вигляді розлучення і спільного майбутнього, він повівся зі мною доволі дивно.
– Я не хочу розлучатися, а тим більше – через тебе, – сказав він, і я отетеріла.
– В такій формі, як ми зараз зустрічаємось, все і продовжиться. Не більше! А якщо тобі це не подобається, я тебе не тримаю, – додав він, і мій світ завалився.
Це так важко, коли ти когось любиш, а з тобою ось так поводяться.
Я знаю, що маю покинути Максима, але я цього не зроблю. Я не з тих дівчат, які так легко здаються. Прийде час, і він покине свою дружину. Я в цьому впевнена.
Такі жінки, як я, на дорозі не валяються. І Максим це, рано чи пізно, зрозуміє!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
