Та як змоги орендувати квартиру під час навчання, не було, Марія Іванівна попросила свою двоюрідну сестру, щоб та прийняла сина у себе, тим більше, що жила вона не далеко від університету. Звичайно ж ніхто не хотів “ловити халяву”, разом обговорили ціну і всі умови. Десь через пів року такого, не дуже комфортного проживання, Андрій випадково підслухав телефонну розмову тітки з його мамою.
У студентські роки я жила де доведеться. Орендували разом з дівчатами квартиру, один рік навіть жили в приватному будинку. Але перший рік я жила у своєї тітки. Жила на повному її утриманні.
– Живи й, звикай до міста, до інституту, до міського життя, ну а через рік живи де хочеш – сказала вона. І я їй була дуже вдячна. Дійсно, коли тільки вийдеш з рідного дому, зі школи, в чуже місто, відчуваєш себе безпорадним і беззахисним. А живучи у тітки, я освоїлася, посмілішала і звикла до життя великого міста. Тітка не взяла з мене ні копієчки.
Мій чоловік теж жив у своєї тітки, коли навчався в інституті. Але у нього була зовсім інша історія. Я вже писала про характер моєї свекрухи. Скажімо не цукор. Владна і щоб все було так, як вона скаже.
Сестра у неї була така ж. Ось у двоюрідної сестри своєї мами і зібрався жити мій майбутній чоловік. Відразу обговорили вартість проживання. Вона склала на той час 50 гривень на місяць разом з харчуванням. Тоді можна було за 30-40 гривень орендувати кімнату, але нехай там.
Відразу кажу, що це була не столиця. Живе він, живе. А тітка його годувати і не збирається. Зранку вся родина тітки не снідає. Встали, вмивалися, одяглися і на роботу. Відповідно і він не снідав. Днем був в інституті. Увечері тітка приходила з роботи годин в 7 і починала готувати.
Основною стравою у неї був суп. У велику каструлю засипався рис (подрібнений), три картоплі і банка рибних консервів. Іноді суп був м’ясний, все те ж саме, тільки замість консервів була кісточка з м’ясом. Іноді тітка робила вінегрет. Овочі нарізалися у велику каструлю, ще більше ніж та, в якій суп варився, потім ця каструля клалася в холодильник і це було на 3 дні що їсти усім. Якщо є вінегрет, значить іншого нічого не готувалося.
Вечеря була за загальним столом, про добавку ніколи навіть і мови не було. Ось так він і жив, невелику стипендію витрачав на пиріжки і походи в столовку. Коли гроші закінчувалися, доводилося задовольнятися супом і вінегретом. Зате жив у рідних, у домашній обстановці, як часто говорила йому тітка.
Скаржитися матері він не смів, вона б такого не пережила. Але одного разу “буча” все-таки відбулася.
Андрій (це мого чоловіка так звуть) прийшов ввечері додому, суп був зварений, а сім’я тітки кудись пішла. Він налив собі супу, повечеряв і навіть добавки собі дозволив. Пізно ввечері він почув, що тітка розмовляє по телефону, та не розмовляє, а просто гарчить.
-Як ви виховали свого сина? – в ярості питала вона. – Приходимо додому, а він все м’ясо виловив з супу і з’їв! Я терпіла, терпіла, але більше терпіти не має наміру! Ось так і зняли мого майбутнього чоловіка з плечей тітки.
Пішов він від тітки в гуртожиток і харчувався в їдальні набагато краще. Принаймні їв і котлети і сосиски. А в супі, як він розповідав, був всього один шматочок м’яса, ось він йому і попався в ополонику. Ось такі бувають тітки. Я після його розповіді ще раз переконалася, що моя тітка найкраща на світі. Вона мені і млинчики пекла і борщі варила з м’ясом і цукерок я їла вдосталь.
А ви як жили в студентські роки?
Фото ілюстративне – forumdaily
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
