Головна

alena

Я про це всіх на березі попереджала: робота – це не моє! Ну не збираюся я працювати, адже нащо тоді взагалі заміж виходити? Є чоловічі задачі, а є – жіночі. Свої жіночі я виконую ідеально: я мама, господиня, в домі завжди ідеальна чистота і смачні страви. Та я не збираюся додавати до цього навантаження ще й щоденне ходіння на якусь роботу, адже повинна мати час і на себе, щоб бути для чоловіка гарною і доглянутою. Нашій донечці недавно виповнилося 5 років, вона знає англійську, ходить на гімнастику, читає і пише вже – і це моя заслуга, я її кругом вожу! Але вони взялися мене обробляти всі – чоловік, свекруха, маму мою підключили! Мовляв, Артему важко одному тягнути всю родину фінансово, всі мої забаганки і потреби дитини, комунальні, їжу, розваги і так далі. Але мені смішно все це чути!
життєві історії 0
Сподіваюся, ви мене підтримаєте, коли я вам розповім свою історію і поясню свою думку. Я про це всіх на березі попереджала: робота – це не моє! Ну не
Якраз коли я закінчила готувати вечерю, у двері подзвонила мама чоловіка. Ми її чекали, я наготувала смачного, зокрема і свою фірмову курку з часничком у хрустких сухариках. Свекруха тримала кілька пакетів, а на обличчі сяяла широка усмішка. Вона мала принести нам подарунки з Парижу. – Ну ось, нарешті вдома! – оголосила вона, умощуючись на диван. – Париж – це просто казка! Правду люди кажуть! Ми подарували їй цю путівку. І коли зовиця мені хвалилася подарунками, які їй привезла мама – дорогі парфуми і таке інше – то я точно очікувала від Олександри Іванівни зовсім не того, що вона принесла мені
життєві історії 0
Якраз коли я закінчила готувати вечерю, у двері подзвонила мама чоловіка. Ми її чекали, я наготувала смачного, зокрема і свою фірмову курку з часничком у хрустких сухариках. Свекруха
Мама моя тепер тут, в Британії, в будинку для літніх людей. Але що я могла зробити? Зі мною тепер не спілкується рідня, і з заповітом не зрозуміло що. Я живу в Англії вже понад десять років. Залишивши Україну в пошуках кращого життя, я ніколи не втрачала зв’язку з рідними. Моя мама залишилася в селі на Вінниччині, у старій хаті, де я виросла разом зі своїм братом і сестрою. Я висилала гроші щомісяця: на мамині потреби, на ремонти в домі, щоб братові й сестрі було легше забезпечити свої родини. Кілька місяців тому я вирішила приїхати додому, щоб провідати маму й побачити своїх рідних. Те, що я застала в маминому домі, мене дуже вразило і засмутило. У маминій хаті панувала повна занедбаність. Води в будинку не було – мама носила її з колодязя. Якщо їй було важко, допомагав сусід. Пральна машина давно зламалася, і прати мамі допомагала сусідка, така ж літня жінка. У будинку холодно, а болер, який я колись купила, не працює, вона гріє воду в чайнику і великій каструлі
життєві історії 0
Мама моя тепер тут, в Британії, в будинку для літніх людей. Але що я могла зробити? Зі мною тепер не спілкується рідня, і з заповітом не зрозуміло що.
5 дітей у моєї свекрухи, і я – безкоштовна нянька її меншим! Навіть на роботу не можу вийти і гроші якісь в родину приносити! Старший її син –  мій чоловік, Сашко. А наймолодшій, Каті, всього три роки. І ось вже кілька місяців моє життя перетворилося на нескінченний дитячий садок, хоча я навіть не знаю, як це сталося. – Оленко, ти ж все одно вдома сидиш. Що тобі, важко трохи допомогти з дітьми?
життєві історії 0
Так-так, ви все правильно прочитали: 5 дітей у моєї свекрухи, і я – безкоштовна нянька її меншим! Навіть на роботу не можу вийти і гроші якісь в родину
Я аж підскочила! Ранок. Субота. А з моєї кухні – запах холодцю, тягнеться навіть у вітальню. Це моя свекрушенька Марія Степанівна вирішила, що сьогодні саме той день, коли вся сім’я має розділити традиційний сніданок. Вона гордо виставила на стіл кілька мисок з холодцем, прикрашеним свіжою зеленню та часником, якого я, щиро кажучи, не можу терпіти. Зранку, люди! Мені їй одразу на двері захотілося вказати. Припленталася я за Ромою на кухню. – Олю, а ти чому не їси? – голос Марії Степанівни звучав так, ніби я порушила родинний статут. – Я, розумієте, просто не дуже люблю холодець на сніданок, – відповіла я обережно, не бажаючи образити її старань. – Це ж здоров’я! Наші діди й прадіди завжди їли холодець, а ти – молода, але вже з такими примхами, – зітхнула вона, немов я зраджувала традиції всієї нації
життєві історії 0
Я аж підскочила! Ранок. Субота. А з моєї кухні – запах холодцю, тягнеться навіть у вітальню. Це моя свекрушенька Марія Степанівна вирішила, що сьогодні саме той день, коли вся
Я була просто ошелешена. Це що, жарт? Вероніка посміла виставити мені і моїм подругам рахунок! Я сказала, щоб вона повернула мені ті 30 тисяч гривень. Я працювала в Італії два десятиліття. За цей час я назбирала певну суму грошей, і коли невістка вирішила відкрити свій салон краси, я не пошкодувала дати їй 30 тисяч гривень на перший внесок. Це були важко зароблені кошти, але я хотіла допомогти їй і сину, бо вірила в їхню мрію
життєві історії 0
Я була просто ошелешена. Це що, жарт? Вероніка посміла виставити мені і моїм подругам рахунок! Два роки тому я повернулася додому після багатьох років роботи в Італії. Я
І ось настала черга моїх сина та дочки. Вони разом підійшли до неї, усміхаючись, і урочисто вручили конверт. Усі гості затамували подих, чекаючи, що ж там. Сваха відкрила конверт і ледь не підстрибнула від радості: всередині була путівка в Єгипет на двох! Гості аплодували. А я сиділа за столом і ледве стримувала сльози. Якось гірко стало. Я дивилася на цю сцену і в голові крутилися лише одні думки: “Чому? Як так сталося, що вони змогли подарувати путівку свасі, а мені не можуть навіть трохи допомогти?” Кілька місяців тому просила дочку і сина допомогти купити нову пральну машинку. Дочка мені відмовила. Отримую мінімальну пенсію, майже весь одяг купую в секонді
життєві історії 0
Учора я була на дні народженні у своєї свахи. Свято було гучним, зібралися всі родичі, багато друзів. Стіл ломився від наїдків, келихи дзвеніли, всі бажали їй здоров’я, довголіття,
Взяв найближчу коробку. У ній були туфлі Олени. А поруч я здивовано побачив кілька сотень купюр. Я спершу зрадів: грошики! Потім задумався: звідки? Куди моя дружина тягала гроші – я так і недокумекав досі. Можливо, ви допоможете. Вечорами дружина говорила: – Прогуляюся годину-другу. Я не заперечував. Коли дружина йде – чоловікові свобода, хоч шкарпетки кидай у стелю. Ішла Оленка так 2–3 рази на тиждень останній рік. Мене дивувало лише, що коли дуже сильний мороз, Дружина все одно йшла «прогулятися». – Але ж змерзнеш! – говорив я. – Тепліше одягнуся, – посміхалася Оленка. Якось я зголосився піти з дружиною, але вона сказала: – Ні, сонечко, я сама люблю. – Ну і грець з тобою, – відповів тоді я. І все було добре: Оленка ходила на прогулянки, я жбурляв шкарпетки в стелю. Але далі сталося неприємне
життєві історії 0
Куди моя дружина тягала гроші – я так і недокумекав досі. Можливо, ви допоможете. Вечорами дружина говорила: – Прогуляюся годину-другу. Я не заперечував. Коли дружина йде – чоловікові
Мама сказала, що за день приїде в гості. Значить, треба прибрати, а то вона весь день зітхатиме і говоритиме, що я нечупара. А я маю важливий проект, зовсім немає ні часу, ні сил. У моїй родині вважалося, що відпочинок – доля ледарів та слабаків. І замість того, щоб лежати з книжкою на дивані, краще б піти у своїй кімнаті прибрати. Я виросла, закінчила університет і пішла працювати. Працювала так, як мене вчили: на повну котушку, без перерв та вихідних. Мої друзі у вільний час їздили у відпустку, закохувалися та читали цікаві книги. А я не мала вільного часу. Зараз мені 38 років. Оце все прийшло до мене, коли мені стало за 30. Цікаво, а як у вас
життєві історії 0
Оце все прийшло до мене, коли мені стало за 30. Цікаво, а як у вас? Почну з того, що до 30 років у мене залишилося 2 подруги. Спочатку
Щойно я народила нашу донечку Соломійку – зібрала речі і пішла від Віталія. І байдуже, що він так носив мене на руках всі 9 місяців. Ні, це не зрада, не інша жінка винна. Прожили ми з Віталієм 6 років у відносно щасливому шлюбі, одружувалися з кохання, гарне весілля справили. Дітей особливо не планували, якось відкладали. І тут чоловік благає мене народити малюка. Прям каже вранці, в обід і увечері, як хоче донечку-красуню чи хлопчика-шибеника, на нього схожого. Ми навіть спеціально ходили в гості до родин з дітьми, де він грався з ними, навіть мив і годував. Умовляв мене, що у нас своя квартира, ми працюємо, поки молоді, сповнені сил, здорові, саме час народжувати. А потім я випадково дізналася одни факт. Почула розмову чоловіка по телефону, і в дома у нас намалювалася одна дорога, за 80 тисяч гривень, річ
життєві історії 0
Щойно я народила нашу донечку Соломійку – зібрала речі і пішла від Віталія. І байдуже, що він так носив мене на руках всі 9 місяців. Ні, це не

You cannot copy content of this page