— Доню, я перекинула тобі гроші, — спокійно сказала вона. — Якраз на гарну квартиру для дочки. Подивися щось ближче до університету. Мама прислала мені з Іспанії гроші на квартиру для дочки, яка буде поступати цього року. Але я хочу залишити ці гроші собі, а донька нехай живе як всі у гуртожитку
— Доню, я перекинула тобі гроші, — спокійно сказала вона. — Якраз на гарну квартиру для дочки. Подивися щось ближче до університету. Це мама прислала мені з Іспанії
Мені так смішно читати і чути про ці сеанси психотерапії, які затягуються на роки, і люди тільки викидають туди гроші. Про те, що якісь події дитинства, особливо важкі чи сумні, мають над нами владу, впливають на наше теперішнє й майбутнє, заважають нам досягати успіхів, що це все треба колупати, розбирати, лікувати. Я вважаю це все відмазки. У мене було дуже важке дитинство. Мама мене народила у 45 років, і тато її покинув. І було дуже важко
Мені так смішно читати і чути про ці сеанси психотерапії, які затягуються на роки, і люди тільки викидають туди гроші. Про те, що якісь події дитинства, особливо важкі
— Мамо, ти 15 років провела в Італії. Приїхала оце вперше. Ні копійки нам не вислала. І все, що ти принесла двом своїм онукам, яких бачиш вперше, — це, вибач, банани і сирок? Я дивилася на свою маму, не вірила своїм очам. Вона щебетала, розповідала, як їй було важко жити й працювати, як вона рада нас бачити, познайомитися з онуками. І що збирається через тиждень полетіти на Мальдіви, а потім купити в Україні квартиру собі та ще дві, щоб здавати їх в оренду
— Мамо, ти 15 років провела в Італії. Приїхала оце вперше. Ні копійки нам не вислала. І все, що ти принесла двом своїм онукам, яких бачиш вперше, —
– Мамо, тату, я не буду робити це потайки від вас за вашими спинами, мені 32 і я не боюся вам сказати, що я міняю ім’я! Це тверде рішення, якби ви не просили, і навіть спадку мені не треба! – та вечеря у батьків не була приємною. Вони дуже на мене образилися, але я рішення не зміню. Ну от чим вони думали, коли мене називали??? Мені вистачило дитинства, але і у дорослому житті все продовжилося
– Мамо, тату, я не буду робити це потайки від вас за вашими спинами, мені 32 і я не боюся вам сказати, що я міняю ім’я! Це тверде
— Артеме, це ж не нормально — те, що творить твоя мама! Я сама не один раз бачила, як вона чайною ложкою сама пробує чай — гарячий він чи ні — і потім цією ж самою ложечкою годує нашу Міланку. Те саме з їжею. Вона може відкусити шматочок, а потім, вибачте, дістати той шматочок зі свого роту і дати нашій дитині. А ми твоїй мамі ще й платимо за те, що вона з нею сидить. Тому, вибач, але я ставлю умову, щоб твоя мама не сиділа з нашою дитиною. Ми знайдемо няню, і на цьому крапка
— Артеме, це ж не нормально — те, що творить твоя мама! Я сама не один раз бачила, як вона чайною ложкою сама пробує чай — гарячий він
– Бабусю, мені батьки 300 гривень на день дають, – похвалився мені онук, показуючи, що він собі відкладає з цих грошей, що він собі купує щодня, якісь або смаколики, або якісь дрібниці. А мені так прикро і гірко стало, знаєте. Я ж знаю, що мої син і невістка гарно заробляють, але точно не знаю скільки. Вони про гроші зі мною не говорять. Я і не питаю, бо, знаєте, вихована так – не лізти в чужий гаманець. Але коли я недавно попросила допомогти мені відремонтувати зуби, син сказав, що грошей він не має. «Зайвих немає, мамо, у нас свої витрати», – так і відповів
– Бабусю, мені батьки 300 гривень на день дають, – похвалився мені онук, показуючи, що він собі відкладає з цих грошей, що він собі купує щодня, якісь або
– Ти що, не можеш за собою зі своїми дітьми посуд помити? – запитала я у невістки, але Юля спокійно і мовчки лише поставила у мийку тарілки й чашки, які зібрала зі столу після себе, своїх дітей і мого сина. Як завжди, нічого не помила. Вона навіть не подивилася в мій бік, ніби я говорила не до неї
– Ти що, не можеш за собою зі своїми дітьми посуд помити? – запитала я у невістки, але Юля спокійно і мовчки лише поставила у мийку тарілки й
— Скільки ти можеш жити за мій рахунок і читати цілими днями оце! — запитала я у своєї 35-річної дочки, яка сиділа з кавою за черговою книжкою на кшталт «Як заробити перший мільйон». — І скільки це коштує? — Три тисячі гривень. Я притулилася до стіни, намагаючись не сказати щось, про що потім пошкодую. — І за чий рахунок цей бенкет? — Мамо, ну це ж інвестиція в майбутнє!
— Скільки ти можеш жити за мій рахунок і читати цілими днями оце! — запитала я у своєї 35-річної дочки, яка сиділа з кавою за черговою книжкою на
У мене завжди була трохи хлопчача чоловіча логіка, ще зі школи. І коли я стала доросла, я знала, що в мене буде родина, що я буду дуже-дуже любити свого чоловіка. Але я ніколи не брехала собі, що буду зберігати вірність. Якщо чоловіки собі дозволяють походеньки, попри те, що бережуть родини і є хорошими чоловіками, то чому я як жінка не можу собі цього дозволити
У мене завжди була трохи хлопчача чоловіча логіка, ще зі школи. І коли я стала доросла, я знала, що в мене буде родина, що я буду дуже-дуже любити
— Мамо, а бабуся що, мишей хоче завести? — якось питає син. Я не знаю, що й відповісти. Він правий. Це все ж залишки їжі, це бруд. Але як мені переконати її? З нами живе старенька мама чоловіка. І все наче добре. Але всю їжу, яка залишається після когось, вона плаче і не дозволяє викидати. І забирає це все собі у спальню і там ночами доїдає. Вся спальня у неї в цих крихтах, недоїдках. Вона нікуди ж майже не ходить. Я не можу туди зайти і нормально прибрати, бо вона не пускає в свою кімнату. Каже, це мій особистий простір. І оце за нами, за нашими двома дітьми-підлітками вона весь час доїдає у себе в кімнаті
З нами живе старенька мама чоловіка. І все наче добре. Але всю їжу, яка залишається після когось, вона плаче і не дозволяє викидати. І забирає це все собі

You cannot copy content of this page