Головна

alena

Обидві сім’ї – брата і його дочки – досить забезпечені. З братом і його дружиною живе наш вже дуже літній батько. Вони не отримали частку в батьківській квартирі, бо мають окреме житло, яке їм допомогли придбати мої батьки. Як не стало мами 10 років тому, я жила з татом, але потім не витримала його характеру і поїхала в Київ, почала все спочатку. Батько ж переїхав жити до старшого брата. Його дочка живе у нашій батьківській квартирі зі своїм чоловіком і дитиною. У батька дуже гарна пенсія та всі соціальні пільги. Все своє життя я чую одне: ти нам повинна і зобов’язана. Постійно у мене то просили позичити, бо просто так грошей
життєві історії 0
Я найменша з дітей в наші родині, маю ще старших брата і сестру. Мені зараз 31 рік, у мене родини ще немає, зате є власний досить успішний бізнес,
Я з онучкою сиділа просто так, наївна. Орися довгоочікувана, назвали на честь моєї мами. Я обожнюю цю дитину. Але її батьки чинять по відношенню до мене не зовсім гарно. І коли приїдуть, я послухаю поради подруги і попрошу 7 тисяч гривень на місяць, а що робити? Мене в Карпати не запрошували, сказали – дорого, що поїдуть у скромну садибу, до людей у глухе село. А тут я побачила у невістки в соцмережах ці світлини – слів нема
життєві історії 0
Я живу дуже простим життям на Полтавщині, у невеликому місті. Маю свій будинок, який отримала у спадок від батьків і в якому ми жили з чоловіком. У нас
Спочатку мені всі були раді. Ми добре і приємно спілкувалися зі свекрами, розподілили домашні обов’язки. Моїм завданням було мити посуд, мити підлогу на кухні і прати. Але згодом я помітила, що всю роботу по дому я роблю сама, і чим більше я прибираю, тим брудніше в будинку. Були такі ситуації, коли свекруха могла поїсти полуницю і розкидати зелень від неї по столу. Не прибрати після себе тарілки або вони зі свекром люблять поїсти вночі, вранці – на роботу, а мені все лишають прибирати. Останньою краплею стала наша з нею розмова з мамою Микити, в якій вона мене запитала і дорікнула: – А чому ти не готуєш нічого?
життєві історії 0
Два місяці тому чоловік привіз мене жити до своїх батьків. Вони самі нас запросили, щоб ми на своє житло змогли відкладати. А раніше ми з Микитою орендували квартиру
Поїхала я на заробітки в Португалію, аби заробити и собі на квартиру в Києві. Сама я з райцентру на Волині, з небагатої родини, батьки у мене прості люди. Але мені завжди хотілося більшого. І ось я почала жити і працювати в чужій країні, почала у 27 років все з нуля. Минуло 7 років, а з втіленням мрії у мене нічого не виходить. Коли я вже відклала певну суму, я взяла і розповіла родичам, що маю гроші. І батьки мені сказали, що я мушу купити будинок на всіх, де ми будемо жити всі разом – батьки і ми, дві сестри, а квартиру батьки залишать молодшому брату. Я спробувала сказати ні, сказала, що хочу жити сама. Батьки погодилися, але натомість виставили свою умову: я повинна допомагати їм усім грошима, адже у них ще двоє менших дітей і бабусі й дідусі з двох боків, яким потрібні догляд і фінансова допомога. Ось я і почала надсилати додому 2 тисячі євро на місяць, а сама заробляю три
життєві історії 0
Поїхала я на заробітки в Португалію, аби заробити и собі на квартиру в Києві. Сама я з райцентру на Волині, з небагатої родини, батьки у мене прості люди.
Я дуже хочу, аби моя пізня донечка Даринка, якій зараз 19 місяців, любила мою маму, а не свекруху, але виходить зовсім інакше і вдіяти у мене нічого не виходить. Розповім, чому саме, і сподіваюся на ваші підказки, як хоч трохи змінити ситуацію. Мені 36 років, живу з чоловіком і дітьми в Києві, свекруха і мої батьки – також. Тільки Неля Петрівна на сусідній станції метро і вже пенсіонерка, а мої батьки ще працюють і мешкають на іншому кінці столиці. Вчора до нас з чоловіком приїхала в гості його мама, побачити онуку, а до цього не була місяць. Найбільше мене хвилює, що дитина до неї тягнеться, з задоволенням сидить у неї на руках, навіть якщо довго не бачила Нелю Петрівну
життєві історії 0
Я дуже хочу, аби моя пізня донечка Даринка, якій зараз 19 місяців, любила мою маму, а не свекруху, але виходить зовсім інакше і вдіяти у мене нічого не
Мене звуть Ганна, мені 27 років, я з райцентру Хмельницької області, через який протікає Південний Буг. Я дуже люблю свій Летичів, але мама робить все, щоб я поїхала світ за очі. Мама, поки я жила з нею, постійно заходила до моєї кімнати, розкладала речі так, як вона хоче, розкладала все на свій розсуд в моїй шафі, косметичці тощо. Мама постійно говорила мені, що це її квартира, і я нічого не вклала в неї за 25 років, щоб озвучувати їй якісь претензії. Вона мала ще одну квартиру, яку здавала квартирантам. Багато часу і сил знадобилося, щоб вона дозволила мені переїхати туди. Зараз я живу в цій маминій другій квартирі, а мама забрала у мене ключі від квартири
життєві історії 0
Мене звуть Ганна, мені 27 років, я з райцентру Хмельницької області, через який протікає Південний Буг. Я дуже люблю свій Летичів, але мама робить все, щоб я поїхала
Я з бідної багатодітної родини, але навіть у нас в родині такого немає! У нас всі їли і їдять з окремих тарілок, миють посуд всі по черзі. А недавно так тато мамі нарешті посудомийну машину подарував. Але в цій родині геть інші порядки. І що мені робити? Звикати чи втікати у сусіднє село до своїх? Але там ще четверо менших за мене у тата з мамою! А мені ось ось народжувати. Коли я лише прийшла знайомитися з батьками Марка, нам ще тоді моя майбутня свекруха насипала борщ в одну спільну тарілку, а собі з чоловіком – в іншу. Я думала, що коли ми одружимося, ми самі будемо їсти як нам хочеться, з окремого посуду. Але – ні, у них такі правила, економлять воду, електрику – та все. Якщо ж наприклад друга страва – смажена картопля тощо – ми всі їмо прямо з пательні, без тарілок. Чи голубці з одної миски і так далі. А ще я не можу поїсти окремо
життєві історії 0
Я з бідної багатодітної родини, але навіть у нас в родині такого немає! У нас всі їли і їдять з окремих тарілок, миють посуд всі по черзі. А
Коли дочка Злата заявила мені, що хоче жити з татом і його новою дружиною – я дозволила без вагань. Як тоді всі рідні і друзі на мене накинулися! Довго я робила все, щоб пояснити Златі, чому у нас вдома діють певні правила. Я не дозволяла дівчинці пити газировку та їсти чіпси, бо це для неї не корисно. А батько забирав доньку на вихідні і дозволяв їй у цей час буквально все
життєві історії 0
Коли дочка Злата заявила мені, що хоче жити з татом і його новою дружиною – я дозволила без вагань. Як тоді всі рідні і друзі на мене накинулися!
Після маминих повчань і уроків виявилося, що все найкраще – Миколі, поки у нас не з’явилися діти. Найсмачніший шматок торта чи сала, пульт від телевізора, відпочинок. Мовляв, він  заробляє більше грошей, тому ось так. Потрапила Тамара Іванівна в лікарню, а звідти – прямісінько додому мені на голову. Дома почалося таке життя, що всі тетри і цирки разом відпочивають, чесно вам кажу! Якщо дуже економити, як цього хоче моя свекруха і у всьому собі відмовляти, потрібна для внеску сума набереться у нас на рік раніше, ніж ми будемо жити нормальним спокійним життям. На рік! Навіщо? Це ж не розумно. Але Тамара Іванівна, яка одужала зовсім недавно, саме такої думки. І накручує свого сина. На її думку треба постійно кудись поспішати, поспішати. І тоді, років в 60, відпочивати. Як вона відпочивала в стаціонарі, мабуть. Але чоловік підтримує маму. І я зовсім не погоджуюся з Миколою. А жити коли?
життєві історії 0
Потрапила Тамара Іванівна в лікарню, а звідти – прямісінько додому мені на голову. Дома почалося таке життя, що всі театри і цирки разом відпочивають, чесно вам кажу! Та
Живу я з мамою у її великому особняку у селі Житомирщині. Мені 41, мамі – 65 років. У мами дійсно величезний будинок, і я мешкаю в ньому з меншою дочкою, яка у нас з Василем спільна. Сам же мій чоловік зі своїм сином від першого шлюбу орендують квартиру в Житомирі за 25 кілометрів від нашого села, бо син там навчається, а у чоловіка робота, адже в селі для нього нормальної роботи немає. Тому власне і я не працюю. Я і токар, і тесляр, і сантехнік і електрик, і штукатур – словом, чоловік в сім’ї. А свій будинок, з садом і городом – це вам не квартира! Влітку повний будинок рідні, бо живемо біля річки, за родичами доглядати, прати, прибирати, готувати потрібно – так у нас розуміється гостинність. Діватись мені нікуди – ну немає варіантів! Ми з мамою вдвох змушені ділити кухню
життєві історії 0
Живу я з мамою у її великому особняку у селі Житомирщині. Мені 41, мамі – 65 років. У мами дійсно величезний будинок, і я мешкаю в ньому з

You cannot copy content of this page