— Але ж це мої три квартири, мамо. Я буду їх продавати і купувати собі або будувати будиночок на Прикарпатті чи у Закарпатті. Це моя справа. Тому нехай сестра виселяється, виселяй своїх квартирантів. Розмова з мамою знову завела в глухий кут. Я вже 15 років живу і працюю у Франції. Дуже економила. Купила собі у Львові три квартири. Три однушки
— Але ж це мої три квартири, мамо. Я буду їх продавати і купувати собі або будувати будиночок на Прикарпатті чи у Закарпатті. Це моя справа. Тому нехай
І тут у мене все склалося в голові докупи. Вона ж має ключ від нашої квартири! Оце вдень і похазяйнувала в нашому холодильнику. Вчора, у перший день масляної, свекруха запросила нас на вечерю на млинці. Сказала, що вона наробила різних. І ми пішли. Після роботи я взяла дітей і до Галини Петрівни. Чоловік під’їхав зразу з роботи до матері. Вона живе в іншому районі нашого міста. Млинці свекруха справді зробила смачні, з різними начинками. Коли ми приїхали додому, вже не вечеряли, лягли спати. Тому я не заглядала в холодильник
І тут у мене все склалося в голові докупи. Вона ж має ключ від нашої квартири! Оце вдень і похазяйнувала в нашому холодильнику. Вчора, у перший день масляної,
— Чого ти до дружини брата ходиш з квітами і на обід до Дарини їздиш? У тебе є своя дружина, Данило! А так ти руйнуєш родину Сергія, а у них і так все не просто! — Мамо, я тобі нагадаю, що це Сергій Дарину зрадив. Вона його пробачила заради дітей, але більше не кохає
— Чого ти до дружини брата ходиш з квітами і на обід до Дарини їздиш? У тебе є своя дружина, Данило! А так ти руйнуєш родину Сергія, а
-Що? – Я вухам своїм не повірила, коли почула, як невістка звернулася до молодшого синочка. У них народилася друга дитина півроку тому. Я працюю і живу в Греції, а це приїхала додому. Старшого мого внука звуть Ярославчик. Дуже хороша дитина. І другий у них також народився хлопчик. Я його побачила вперше. Милий малюк. Але коли невістка звернулася до другого синочка по імені, у мене очі полізли на лоба, волосся стало дибки. І здалося, що мене обманюють власні вуха
– Що? – Я вухам своїм не повірила, коли почула, як невістка звернулася до молодшого синочка. У них народилася друга дитина півроку тому. Я працюю і живу в
– Мамо, оце останній раз, що я відкрила тобі двері, коли ти приїхала без попередження. Наступного разу не подивлюся і на твої ці сумки з банками, з буряками чи картоплею. Я тобі скільки раз прошу, треба попереджати. — Ну і що, що без попередження? Що я, чужа людина? Дочка має матері радіти, а не стояти з таким лицем, — мама роздратовано скидає з плеча торбу, повну якихось пакунків
– Мамо, оце останній раз, що я відкрила тобі двері, коли ти приїхала без попередження. Наступного разу не подивлюся і на твої ці сумки з банками, з буряками
— А де гроші? — запитала я у чоловіка. — У мене в конверті лежали 2000 доларів. Він відразу зблід і якось смикнувся. — Я не знаю, — пробурмотів, відводячи очі. Я стояла перед ним, стискаючи в руках порожній конверт, і відчувала, як у мене всередині починається буря
— А де гроші? — запитала я у чоловіка. — У мене в конверті лежали 2000 доларів. Він відразу зблід і якось смикнувся. — Я не знаю, —
– Ти ж знаєш, що мені зарплату суттєво зменшили, – відповів мені чоловік на моє прохання поїхати на вихідних в торговий центр і трохи вдіти в нове дітей до весни. І так він мені відповідає вже пів року. А вчора я почула його розмову з його мамою! Виявилося, мій Володя купив собі страховий поліс з накопиченням, і тепер щомісяця третину своєї зарплати відкладає собі на майбутнє, на той час, коли вийде на пенсію. Таємно від мене!
– Ти ж знаєш, що мені зарплату суттєво зменшили, – відповів мені чоловік на моє прохання поїхати на вихідних в торговий центр і трохи вдіти в нове дітей
– Фу, що це ти вариш, що воняє на всі сходи? – запитала я невістку, коли зайшла до них у квартиру. Я реально не могла стриматися, хотілося затулити носа. — Та це я борщ варю, — промимрила Аліна. Я тільки підняла брови, а вона швиденько пішла до малого в кімнату. Ну думаю, хай іде, а я подивлюся, що там таке смердюче. Відкрила кришку – і мало не відсахнулася
– Фу, що це ти вариш, що воняє на всі сходи? – запитала я невістку, коли зайшла до них у квартиру. Я реально не могла стриматися, хотілося затулити
– Доню, не треба мені більше зарплати, я від завтра ні за 20 тисяч гривень, ні за мільйон няньчити ваших дітей не буду, шукайте няньку або справляйтесь самі! – це я сказала дочці, яка чекає пʼяту дитину, місяць тому. Відтоді донька зі мною не спілкується, навіть з днем народження вчора не привітала ні дзвінком, ні повідомленням
– Доню, не треба мені більше зарплати, я від завтра ні за 20 тисяч гривень, ні за мільйон няньчити ваших дітей не буду, шукайте няньку або справляйтесь самі!
— Як може бути дитина «не по кишені»? — я не могла повірити своїм вухам. Чоловік сидів навпроти і дивився на мене так, ніби я запропонувала взяти кредит на космічну подорож. — Ну а як ти собі це уявляєш? — спокійно відповів він. — Це ж не тільки народити. Його треба виростити, вивчити. Ми не витягнемо фінансово другу дитину, мама моя права. — Та інші ж якось виховують і двох, і трьох! — я мало не кричала
— Як може бути дитина «не по кишені»? — я не могла повірити своїм вухам. Чоловік сидів навпроти і дивився на мене так, ніби я запропонувала взяти кредит

You cannot copy content of this page