alena

— Забирайся звідси, поки я не викликав поліцію, — мій голос тремтів від люті, яку я не міг приборкати роками. — Ти не маєш права стояти тут, на

— Коли ти вже за розум візьмешся, Ганно, — Олена кинула на стіл пачку запрошень на весілля племінниці. — Сорок років скоро, а ти все як той перекотиполе,

— Мамо, ну не починай, я просто хочу хоч трохи пожити для себе, — Оксана кинула ключі на тумбочку і навіть не глянула в бік дитячої кімнати, де

— Ти що тут забув? — вигукнула я, коли побачила, як Віталік, брат мого чоловіка, спокійно вигрібає ложкою сметану з нашої банки, стоячи посеред кухні в одному спідньому.

Брудний килим і булочка з маслом, яка в’їлася в довгий ворс, стали останньою краплею в моєму терпінні, яке й так тріщало по швах. Я стояла в дверях дитячої,

— Мамо, ви власноруч віддали моє життя чужій жінці, хіба рідна матір може так вчинити? — Андрій стояв посеред кухні, розгублено дивлячись на порожню стіну, де ще вчора

— Віддавай половину, Оксано, бо по совісті хата і земля і мої також, — Ганна кинула на стіл ключі від своєї дорогої іномарки, навіть не привітавшись після п’яти

— Куди ти зібралася на ніч дивлячись, Катерино? — процідив чоловік, перегороджуючи мені шлях у коридорі. — Ану постав сумку на місце і йди на кухню, там посуд

— Андрію, ти знову нову кобіту до хати притягнув? Я вже в тих іменах заплуталася: то Катя, то Маша, тепер ось Світлана якась, — мати сплеснула руками, ледь

– Ти мені життя псуєш, мамо, невже ти не бачиш? – Артем жбурнув важкий підручник з математики прямо на підлогу. – Я псую? Та я ж для тебе,