— Синку, це ж такі дорогі сніданки, — сказала я, дивлячись, як моя невістка Марина акуратно намащує білий хліб вершковим маслом, викладає ікринки і шматочки авокадо. — Мамо, та це нормальний міський сніданок, — усміхнувся мій син Денис, кидаючи погляд на стіл, де ще стояли чашки з капучино та кошик з мигдалевими круасанами
— Синку, це ж такі дорогі сніданки, — сказала я, дивлячись, як моя невістка Марина акуратно намащує білий хліб вершковим маслом, викладає ікринки і шматочки авокадо. — Мамо,
— Марто, дітей у тебе немає, ти заможна жінка, живеш у Франції вже багато років. А тут у тебе купа племінників і онуків. Подумай, я думаю, що ти маєш саме їм залишити свою оселю! — наполягала сестра по телефону. Її голос звучав вимогливо
— Марто, дітей у тебе немає, ти заможна жінка, живеш у Франції вже багато років. А тут у тебе купа племінників і онуків. Подумай, я думаю, що ти
– Ось вам по м’ячику, онучата. Вчора на Святвечір простягла свекруха подарунки моїм дітям. – А ось вам. І вона простягла по 500 євро двом дітям сестри чоловіка. Моя свекруха, Марія Василівна, приїхала з Італії, де вже багато років працює, щоб на свята побути вдома. Вчора ми всі були запрошені до неї – і ми з дітьми, і сестра мого чоловіка Марина зі своїми дівчатами
– Ось вам по м’ячику, онучата. Вчора на Святвечір простягла свекруха подарунки моїм дітям. – А ось вам. І вона простягла по 500 євро двом дітям сестри чоловіка.
Моя головна задача – навести порядок у цій родині й поставити невістку на місце. П’ять вечорів із семи на тиждень моя невістка проводить не вдома, а десь з подружками. То ходить на йогу, то на якесь в’язання, то на малювання, то в театр, то кафе, то кіно. А мій син приходить з роботи, готує вечерю, вкладає двох дітей, готує собі тормозок на ранок. Вона ж з’являється біля десятої вечора, іде у ванну на годину і потім спати. Я спостерігаю за цим уже другий тиждень
Моя головна задача – навести порядок у цій родині й поставити невістку на місце. Ось чому, ви мене зрозумієте і підтримаєте, я впевнена. П’ять вечорів із семи на
– Мамо, у моєї свекрухи борг 70 тисяч гривень. Чи не могла би ти віддати цей борг за неї? – сказала моя донька таким тоном, ніби це найпростіше прохання у світі. – Бо їй дуже важко, у неї тільки пенсія. А набралася вона його, щоб робити нам і онукам подарунки. Ми навіть не знали. Я сиділа у своїй квартирі, яку завжди тримала для себе, і не могла повірити своїм вухам
– Мамо, у моєї свекрухи борг 70 тисяч гривень. Чи не могла би ти віддати цей борг за неї? – сказала моя донька таким тоном, ніби це найпростіше
– Вітю, тримати холодильник після 19-ї години на замку – це нормально? Я до твоєї мами більше, вибач, але не поїду. Ці свята далися мені дуже важко. Діти після 19-ї години хочуть їсти. Ти, звичайно, був у місті, в нашій квартирі, на роботі, а я просиділа в селі з твоїми родичами, з твоєю матусею під одним дахом, яка закривала у 19 годин холодильник на замок
– Вітю, тримати холодильник після 19-ї години на замку – це нормально? Я до твоєї мами більше, вибач, але не поїду. Ці свята далися мені дуже важко. Діти
– Твоя мама стає все вередливішою, тому з наступного місяця, з лютого, будеш платити мені 30 тисяч гривень на місяць, на менше я не згодна, – сказала я колишньому чоловікові Тимофію. Справа в тому, що коли він від мене пішов десять років тому, я з двома дітьми залишилася жити з його мамою, зі свекрухою
– Твоя мама стає все вередливішою, тому з наступного місяця, з лютого, будеш платити мені 30 тисяч гривень на місяць, на менше я не згодна, – сказала я
– З цього дня для мене ти — сирота! Ти можеш їздити до батьків, вітати їх, навіть надсилати їм гроші, я нічого не хочу про них знати і чути! Донька у нас чудова Катруся. Пішов. Після поїздки до своєї мами на ювілей. Ви ще намагаєтеся сподобатися свекрусі? Тоді я іду до вас!
Ви ще намагаєтеся сподобатися свекрусі? Тоді я іду до вас! У молодості справді все дуже і дуже складно. Коли свекруха тебе не любить просто тому, що ти «хороша
– А де ж підсмажена шкірка з курки? – я зойкнула, ледве стримуючи сльози. Курка стояла на столі абсолютно без тієї апетитної, рум’яної шкірочки, яка мала стати окрасою мого святкового столу. Я готувалася до цього вечора більше тижня
– А де ж підсмажена шкірка з курки? – я зойкнула, ледве стримуючи сльози. Курка стояла на столі абсолютно без тієї апетитної, рум’яної шкірочки, яка мала стати окрасою
– Ось в нашій родині так заведено: треба все економити – воду, електроенергію, та й взагалі, жінки й діти – це після чоловіка. Тому їсть мій син, після нього ти з його тарілки, а потім ваша майбутня дитина, – заявила мені Марта Степанівна, коли ми вперше приїхали до них у гості
– Ось в нашій родині так заведено: треба все економити – воду, електроенергію, та й взагалі, жінки й діти – це після чоловіка. Тому їсть мій син, після

You cannot copy content of this page