– Мамо, у нас п’ята дитина скоро буде! – радісно видала я новину мамі, але вона лише скривилася. І всі наші друзі та знайомі дивляться на нас якось зверхньо, пальцем біля скроні за спинами крутять. Дуже мені прикро і сумно, а чоловік умовляє не перейматися. – Ну ти й дурненька, – тихо пробурмотіла мама, опустивши очі
– Мамо, у нас п’ята дитина скоро буде! – радісно видала я новину мамі, але вона лише скривилася. І всі наші друзі та знайомі дивляться на нас якось
– На свої потреби і хотілки ти повинна заробляти сама! – кричав учора під час вечері мій Ігор. – Я від автра ні копійки тобі не дам на твої манікюри, авокадо, кіноа, косметику, зубні пасти чи що там ще. Я тобі більше не буду 30 000 гривень на місяць відстібати, коли у мене у матері пенсія 4000 гривень! Буду допомагати їй, ну і дітей вдягати та годувати. Я мовчки доїдала свою гречку.
– На свої потреби і хотілки ти повинна заробляти сама! – кричав учора під час вечері мій Ігор. – Я від автра ні копійки тобі не дам на
– Це що??? — я здивовано скрикнула і подивилася на чоловіка. Я дістала з гарно запакованого подарунка від його матері стару вишиванку, всю в жовтих плямах. Сьогодні у мене ювілей, 45 років. Гості сидять за столом, келихи наповнені, розмови, сміх, дзвін посуду. На мені гарна сукня, у домі свято
– Це що??? — я здивовано скрикнула і подивилася на чоловіка. Я дістала з гарно запакованого подарунка від його матері стару вишиванку, всю в жовтих плямах. Сьогодні у
– Які бажання у твої 56 років??? Тобі онуків чекати і жити для них! — мама фиркнула, коли я поділилася з нею своїми мріями, планами і бажаннями на найближчий час. Місяць тому я розлучилася. І начебто все до цього йшло, начебто давно розуміла, що це вже не шлюб, а просто звичка. Ми з чоловіком стали сусідами, а не подружжям. Жили поруч, але кожен у своєму світі. Йому було комфортно — його все влаштовувало. А мене – ні
– Які бажання у твої 56 років??? Тобі онуків чекати і жити для них! — мама фиркнула, коли я поділилася з нею своїми мріями, планами і бажаннями на
— Що? Який ще день бабака? Сьогодні таке свято, діти, Стрітення! Прокидайтеся швиденько і в церкву підемо. Так почався наш сьогоднішній недільний ранок. О шостій годині я зайшла в спальню до сина і невістки і почала їх будити. Я приїхала до них на вихідні. Наготувала вчора вареників, пиріжків, пельменів. Все склала дітям у морозилку. А неділю вже мріяла відпочити і провести з ними, як годиться проводити свято. Але в мене просто слів немає з того, що сталося. Я проплакала сьогодні цілий день. Завтра в мене вранці потяг на свою Волинь. І більше мене в цьому Києві, в їхній квартирі, ноги не буде
— Що? Який ще день бабака? Сьогодні таке свято, діти, Стрітення! Прокидайтеся швиденько і в церкву підемо. Так почався наш сьогоднішній недільний ранок. О шостій годині я зайшла
Вона так і просиділа всі вихідні ця пані! У вас теж такі невістки? От мені просто цікаво. Кажу: — Олю, ти хоч картоплю би почистила чи салат зробила! Але невістка мені так і сказала, що приїхали вони з дітьми до мене відпочивати, що кухні їй і дома вистачає. Так я протанцювала перед нею і онуками всі вихідні. Син не приїхав, бо працював у ці дні. Ну добре, думаю, люди втомлюються, хай би день відпочила, два. Але ж ні!
Вона так і просиділа всі вихідні ця пані! У вас теж такі невістки? От мені просто цікаво. Кажу: — Олю, ти хоч картоплю би почистила чи салат зробила!
– Виростила дочку, а тепер від неї ніякої допомоги на старості років. – Ти собі і ліки купуєш, і їси нормально, і ремонт в будинку! – Мені перед родичами незручно, що у всіх діти та онуки поряд, а моя дочка невідомо де! На думку сусідів, я маю бути поруч, саджати город і займатися господарством, а те, що я гроші надсилаю – це не рахується і до уваги не береться. Мамі складно пояснити, що у нас у селищі я навіть на двох роботах стільки отримувати не буду
– Виростила дочку, а тепер від неї ніякої допомоги на старості років! – Ти собі і ліки купуєш, і їси нормально, і ремонт в будинку! – Мені перед
Тепер я нарешті склеїла все докупи. — Мамочко, даруємо тобі цю путівку на море! — урочисто виголосив за столом брат чоловіка. Ми святкували ювілей моєї свекрухи. Ми подарували їй шикарний букет, нову праску і поклали три тисячі гривень у конверт. Хотілося зробити приємне, але в межах розумного. А ось брат чоловіка вирішив вразити всіх. Він гордо простягнув матері конверт із документами
Тепер я нарешті склеїла все докупи. — Мамочко, даруємо тобі цю путівку на море! — урочисто виголосив за столом брат чоловіка. Ми святкували ювілей моєї свекрухи. Ми подарували
З тазика на столі майбутніх сватів на мене дивилася ця субстанція, про існування якої я давно забула і ніколи б не згадала! Як це можна їсти??? Більше нічого не було. Взагалі! Оце і пляшки. — Пригощайтеся, — весело щебетала Оксана. — Це ж так зручно — і салат, і ситна основна страва в одному! Кинула п’ять мівінок запарених, яєчок десяток, ковбаска дешева варенка, огірочки солоні, і майонезу побільше — смакота готова!
З тазика на столі майбутніх сватів на мене дивилася ця субстанція, про існування якої я давно забула і ніколи б не згадала! Як це можна їсти??? Більше нічого
Коли я випадково зустріла молодшу сестру чоловіка в кафе з подружками, все стало на свої місця. Я зрозуміла їхню схему. На Юлі було моє намисто, мої браслети з бісеру – унікальні, бо я їх сама колись зробила. А коли вона закинула ногу на ногу, то з-під її кросівок визирнули мої шкарпетки. То ось куди діваються мої речі. Схема в них проста. Юлька до нас не ходить – ну як не ходить, їй просто “не можна”, бо, бачте, в неї перехідний вік, а я їй “енергію псую”. А от свекруха ходить. І кожного разу щось у мене зникає
Коли я випадково зустріла молодшу сестру чоловіка в кафе з подружками, все стало на свої місця. Я зрозуміла їхню схему. На Юлі було моє намисто, мої браслети з

You cannot copy content of this page