Головна

alena

– Олено, послухай мене голубонько, ти справді думаєш, що це нормально – залишити дітей на новий рік?- Як в Париж вже квитки придбала? Тарасе, ти при своєму розумі? Я все розумію, в її подружки немає ні чоловіка, ні дітей, а твоя трьох на світ привела. Бійся Бога. Поки не пізно зупини її, – звернулася я до сина. Я вважаю, що новорічні свята потрібно дома святкувати, а не летіти бозна куди, залишивши дітей на батька
життєві історії 0
– Як в Париж вже квитки придбала? Тарасе, ти при своєму розумі? Я все розумію, в її подружки немає ні чоловіка, ні дітей, а твоя трьох на світ
Зайшла я до них у гості, о п’ятій ранку, бо знала, що син мій тоді вже прокидається, щоб на роботу йти. Думаю, подивлюся, як вони там живуть, як моя невісточка господарює. А я заходжу, а вона спить! Навіть не чує, що я прийшла – валяється у своїй піжамі. Син мій сам вийшов на кухню
життєві історії 0
Ой, люди, тепер я впевнена, що мого сина просто треба рятувати. Ну як це так можна жити? Ото недавно все й почалося. Якось зайшла я до них у
А тут, як настало то число, коли треба їхати, я зібрала торби так, що ледь в маршрутку втрапила. Аж три сумки, уявіть! Картопля молода, морква, буряк – все своє, чистеньке, добірне. Мене звуть Олена Петрівна. Як ото всі сільські мами, я зазвичай до дітей у місто їду не з порожніми руками. Знала, що на свята збираємося, тож ще з осені все планувала. У вересні банки закривала – і компоти, і огірочки, і помідори. Потім борошна мішечок з млина прикупила, молочка свіжого, сметани, масла сама збила. Курку отеє спеціально – щоб до свята був домашній бульйон
життєві історії 0
Мене звуть Олена Петрівна. Як ото всі сільські мами, я зазвичай до дітей у місто їду не з порожніми руками. Знала, що на свята збираємося, тож ще з
– В сенсі, Оленко, я тобі маю віддати гроші за свічки для моїх подруг? Я тобі дітей няньчила, поки ти всі передноворічні дні займалася своїм бізнесом. Тобто це не рахується? Я вважаю, що ти моїм друзям все це зробиш безкоштовно. Скільки там той віск твій коштує? – я спантеличено дивилася на невістку.
життєві історії 0
– В сенсі, Оленко, я тобі маю віддати гроші за свічки для моїх подруг? Я тобі дітей няньчила, поки ти всі передноворічні дні займалася своїм бізнесом. Тобто це
Полилося багато негативу. Навіть на мене, на мого батька і брата, і навіть на спочилу бабусю, її маму. Про мільйони в скрині у прабабусі, які ми всі розділили між собою, і я для цього прилетіла зі своєї Німеччини. Смішно навіть
життєві історії 0
Павлина Микитівна – моя тітка, рідна батькова сестра. У нас із нею були колись чудові стосунки, але це вже в минулому. Ми живемо з нею зараз обидві європейській
– 5 тисяч гривень ти щодня кладеш мамі на стіл на її розваги, Тарасе! Чи це не занадто??? Я на себе і дітей стільки за тиждень не витрачаю! А вона сільська жінка, а тут у нас на широку ногу розігналася! Я просто в якійсь прострації від поведінки своєї свекрухи. Ну, і свого чоловіка також. У нас двоє діток, ми переїхали недавно в нову квартиру, живемо в містечку під Києвом. І до нас на свята приїхала його мама Леся Михайлівна з села з іншої області. По телефону мені казала, що приїде до нас, буде мені з дітками допомагати, адже я працюю віддалено, щоби скоріше допомогти чоловіку виплатити кредит за квартиру. І ось приїжджає свекруха
життєві історії 0
– 5 тисяч гривень ти щодня кладеш мамі на стіл на її розваги, Тарасе! Чи це не занадто??? Я на себе і дітей стільки за тиждень не витрачаю!
— Може, чаю з печивом? Чоловік кашлянув, а я трохи не впала зі стільця. Чай з печивом?! Навіть торта не було! Всі погодилися на чай, бо що вже робити. На столі стояли солоні огірки, винегрет, грибочки мариновані, кілька пісних салатиків типу “морква по-корейськи”, нарізаний чорний і білий хліб. І все! Я, звісно, розумію, що святкування вдома — це не ресторан, але хоч щось гаряче зазвичай подають!
життєві історії 0
Наші діти одружилися рік тому. І ось у моєї свахи, Людмили Петрівни, 26 грудня, на наступний день після Різдва, було день народження. Вони нас запросили на святкування. Звісно,
— Її продали. — Що значить “продали”? — холод пробіг мені по шкірі. — Мама вирішила, що це вигідно. Їй запропонували гарну ціну, і вона погодилася. — А мене спитати? Це був наш дім! — голос тремтів від емоцій
життєві історії 0
– Олег, що це таке? Що це за будинок? — скрикнула я, побачивши стару, обшарпану будівлю, куди нас привіз з вокзалу чоловік. На руках я тримала трьохрічного сина,
– Ось, ти ж хотіла цю квартиру, тримай ключі, — сказала мені мама на Різдво і поклала ключі прямо в мою руку. Я застигла, не знаючи, як реагувати. Це було дуже дивно. Коли нам з Дімою потрібна була квартира, мама нас у свою порожню двушку жити не пустила. Ми тоді ледве зводили кінці з кінцями
життєві історії 0
– Ось, ти ж хотіла цю квартиру, тримай ключі, — сказала мені мама на Різдво і поклала ключі прямо в мою руку. Я застигла, не знаючи, як реагувати.
– Дякуємо вам за такий чудовий подарунок. Сподіваємося, ви нам ті гроші пробачите й подаруєте. Весь минулий рік сестра чоловіка позичала у нас гроші. То 20 тисяч гривень, то 5. Загалом вона нам зараз повинна 40 тисяч. На столі – фарширована риба, червона ікра, качка з яблуками, навіть устриці! А ще торти, десерти й інші делікатеси. У мене мимоволі вирвалося: – Ого, скільки всього! Це ви спеціально для свята так постаралися? Оля випадково надіслала мені не те голосове повідомлення. У ньому вона розповідала подрузі, що не збирається нічого повертати, бо “все одно їм буде незручно нагадувати”
життєві історії 0
Весь минулий рік сестра чоловіка позичала у нас гроші. То 20 тисяч гривень, то 5. Загалом вона нам зараз повинна 40 тисяч. У них троє дітей і, звичайно,

You cannot copy content of this page