oks
Жила у нас в селі Марія Василівна. Її брати і сестри швидко розлетілися з рідного гнізда, А Марія все перебирала женихів. Я пам’ятаю Марію вже п’ятдесятирічною. Її батьки
Був холодний грудневий вечір, Анна з Миколою поверталися додому з міста, де працювали. Будинок їх був за містом, новий, смачно пахне свіжістю, жили вони в ньому другу зиму.
Багато моїх знайомих кажуть, що без допомоги своїх мам їм було б дуже важко виховувати дітей. Що мами у них на підхваті: і з садка заберуть раніше, і
– Так і знав, – насилу прохрипів я. – Температура тридцять дев’ять. – Жартуєш ?! – Аня підійшла до мене і вихопила з моїх рук термометр. – Ти
Українці так часто скаржаться на своє життя, що мимоволі звикли із думкою – так буде завжди, мало що зміниться. Та просту хоч і банальну істину “все залежить від
Я нapoдилася і жила з батьками в маленькому містечку – районному центрі. А коли закінчила школу, вирішила, що обов’язково поїду вчитися за кордоном. І поїхала. Вступила до інституту,
Я думала, що час наївних і довірливих дівчат давно пройшло, але випадок, який стався з моєю подругою, доводить, що це не так. Джерело Моя подруга – дівчина унікальна.
Звуть мене Аня, мені 48 років і я хочу дитину. Першого, єдиного. Батька для нього я так і не знайшла, хочу нapoдити для себе. Зважилася я тільки до