olesya

Я сиділа за своїм робочим столом, коли до кабінету увійшла моя подруга Лариса. Її обличчя було напруженим, а очі блищали від роздратування. Усі колеги в офісі затихли, відчуваючи,

Я сиділа в своїй маленькій кухні, спостерігаючи, як п’ятирічний Максим старанно виводив у зошиті букву «А». Його язик злегка висунувся від зусиль, і я не могла не усміхнутися.

Я стояла на порозі батьківської хати, тримаючи в руках пакет із гостинцями, які мама зібрала для мого брата Тараса. Він із сім’єю вже сідав у машину, коли мама

Я сиділа на кухні, тримаючи в руках теплу пляшечку з молочною сумішшю, коли Ангеліна, моя невістка, увійшла до кімнати. Її рухи були поспішними, ніби вона вже запізнювалася кудись.

— Віро, ти серйозно? Ти просто візьмеш і підеш? — я сидів на краю ліжка, тримаючи в руках чашку холодного чаю, яку сам собі щойно розігрів. Мій голос

— Олено, та ти що, серйозно? Три зефіри береш? — голос Марти лунав наче з мікрофона, а її очі свердлили мене з ніг до голови. — А що

– Мамо, ти серйозно? Знову? – голос Олени в телефоні тремтів від роздратування, але я чула, що вона ледве стримує себе. — Оленко, я ж тільки хотіла, щоб

— Олено, це що за чек?! 350 гривень за якісь суші? — Марія Степанівна тримала в руках маленький папірець, її голос тремтів від обурення, коли я увійшла до

Я постукала у двері будинку моєї сусідки Софії, тримаючи в руках 1 000 гривень, які хотіла розміняти. Двері відчинила її донька Катерина, 17 років, а поруч стояв високий

Мій телефон дзвонив так сильно, що навіть Олег прокинувся. Я здивовано слухала цей дзвінок від Вадима, сина мого троюрідного брата, який збирався приїхати до Києва наступного тижня. Я