olesya
«Максимчику, скажи дружині, щоб вона тобі краще светр купила, цей такий тоненький», — шепнула мені мама, і я зрозумів, що навіть через Наталію вони продовжують намагатися контролювати мій
“Ти впевнена, що зможеш виносити дитину? Ти ж така тендітна, Оленко. Нам потрібен Іванко! Якщо народиться дівчинка, будемо намагатися далі,” — ці слова свекрухи мене спантеличили. Я зрозуміла:
— Пані Маріє, ви б не змогли посидіти з Максимком? У мене манікюр терміновий, а завтра ювілей! — защебетала Світлана, тримаючи телефон при вусі. Я зітхнула, бо вже
“Де той суп? Це ж не поминки, а голодний бенкет!” – гукнула свекруха, ламаючи тишу в кав’ярні, ще до першої страви. Роками її драми напружували наш дім: втручання
“Катю, ти перебільшуєш, мій синок – не майстер, а митець! – виправдовувалася Ольга Петрівна, коли ключ застряг у дверях, а Валерій лише розвів руками. – Я ж його
«Мамо, ти що, справді хочеш нас покинути? А хто тоді варитиме обіди й носитиме малу?» — кинула Оксана з обуренням, коли я згадала про поїздку до Карпат з
— Віро, ти ж бачиш, що мій син робить! Він удома сидить, як у норі, а на вулицю виходить тільки щоб з тими своїми приятелями вештатися до ночі.
– Оксано, де мої закрутки? Де ті десять банок – огірки хрусткі, помідори соковиті, ікра з кабачків, що я ночами не спала, бо усе стерилізувала? Я ж для
Я вийшла за нього заміж, бо мене приваблювала його квартира. Мені здавалося, я буду жити, як у кіно, але дуже скоро я усвідомила, що це було великою помилкою.
Мій чоловік, Василь, має незрозумілу “любов” до всього, що позначене як «розпродаж». Нещодавно він повернувся додому, несучи пакет, з якого відчувався ледь помітний запах вологи та чогось несвіжого,