olesya

Оксана завжди носить рукавички, навіть коли ми просто сидимо на лавці біля хати — каже, “щоб не пахнути селом”. А я колись мріяла, що вона стане мені як

– Даниле, ми вже не маємо чим платити за газ! – крикнула я, відчайдушно кидаючи величезний рахунок на стіл. Чоловік сидів, мовчки дивлячись на папір, ніби це не

Я переживала, коли побачила, як Софійка з радістю розповідає про час, проведений з Катериною, новою дружиною мого колишнього. Вона більше не вважала мене своїм захистом, і це засмучувало.

Ми приїхали в село, щоб насолодитися тишею і відпочити, але перша зустріч з Галиною Іванівною, моєю тещою, змінила всі наші плани. В руках вона тримала лопату, а її

— Передавай Валерію вітання, — сказав тато наприкінці дзвінка. Я кивнула, хоча в кімнаті вже давно не було кому передавати ті привіти. Я поклала слухавку, як завжди —

«Твоя мама знову купила нам простирадла – бо “ті, що я вибрала, неестетичні”», — сказала я Борису. Він знизав плечима: «Ну вона ж краще знається». І тоді я

«65 000 гривень, Віро, ти уявляєш, яка це халява?!» – радів Антон, ніби виграв лотерею, а не розтринькав наш фонд на Японію за два дні. Я дивилась на нього

– Марино, на якому ти місяці?, – запитала бабуся так голосно, що тиша стала різкою, як тріщина в склі. Я встигла лише ковтнути повітря, перш ніж татовий сміх

Свекор відкрив двері й не зміг дивитися мені в очі. А свекруха мовчки поклала переді мною конверт і лише прошепотіла: «Микола більше не повернеться». І в той момент

Я дивилася на Артемка, і мені здавалося, що я бачу Олексія, тільки в його дитячому обличчі. Це було так важко і одночасно так приємно. Я не знала, як