olesya

– Сину, всього 500 гривень, бо рахунки душать, – зітхала мама. А я дивився на її фото з моря й не знав, як відповісти Моя мама ставилася до

– Мамо, ти ж розумієш, у мене цього місяця тільки 200 грн на залишок, – зітхнула Валентина. А я мовчки подумала, що на мої 95 грн у гаманці

– Віко, ну хіба нормально – тридцять і нікому не вариш борщ? – зітхнула мама, шукаючи мені чоловіка так, ніби я була останньою акцією перед інфляцією. Після побачення

– Романе, я не хочу просити, але татові знову гірше. Потрібні ті таблетки, що по 620 гривень, – прошепотіла я. – У нас зараз інші витрати, мам, сама

– Вибирай: або я, або твоя лежача мама, – сказала Ірина тихо, але так, що аж склянка затремтіла. Я вибрав маму. А тепер щовечора заварюю чай у її

– Він не мій ровесник, мамо, він – мій вибір, – сказала Катерина, тримаючи за руку чоловіка, старшого за мене на десять років. А я тільки й думала:

Я одразу впізнала Наталю – така ж усмішка, як у його сина на фото. – Я дружина Тараса, – сказала вона з тією дивною лагідністю, яка зазвичай передує

– Валю, це всього лише 72 000 гривень, зате потім буде наш бізнес!, – наголосив Борис. Так він умовив мене оформити кредит, який досі висить на мені –

– Принеси, будь ласка, дві білі сорочки, – вигукнув із ванної чоловік, ніби нічого не сталося. Я відчинила шафу, нахилилась до валізи й потягнула за клаптик червоної тканини,

«Вона ледве ходила, а ти витратила 18 тисяч на море? Замість доглядальниці?!» – волала тітка, тримаючи рахунок у руці. А я просто хотіла, щоб мама востаннє відчула життя,