olesya

– Мама залишила тобі все: квартиру, землю і навіть ті 74 000 гривень, які збирала “на чорний день”, – кажу я в обличчя рідному брату, а він просто

“400 гривень за цю сукню?! Ми ж ледве зводимо кінці з кінцями!” – вигукувала Марія Дмитрівна, а я, хоч і знала про вигідну знижку, відчувала себе марнотратницею. Однак

Катерина вийшла з кімнати, коли я змінив третій підгузок поспіль і почав тихо співати, щоб хоч трохи заспокоїти доньку. Вона навіть не подивилася в наш бік – просто

“Ти завжди був маминим улюбленцем!” – ці слова Олега, кинуті мені в обличчя, порушили тишу кухні. Але цього разу за ними стояла не просто злість, а щось більше

Я ледь постукала під ліжком і тихо сказала: “Гав-гав, песик прийшов перевірити, чи всі чемні сплять”. А невістка – як почула, то аж двері грюкнули: “Мамо, ми таке

Я купив квартиру за 1 200 000 гривень, щоб моя донька мала свій простір. А за рік дізнався, що цей простір перетворився на гуртожиток для її “тимчасових знайомих”.

Я в неділю до сина з невісткою випадково забігла, але бачить Бог, дуже навіть вчасно. Вітя сидів за столом і їв борщ, діти гралися в своїй кімнаті. –

– Бабусю, а ти взагалі тут хто? – спитав Денис, коли я зробила зауваження. І я знала, що після цього вечора мені вже не буде коли питати себе

Я купила собі шкарпетки. Дві пари за 48 гривень – зі знижкою. І Петро образився. – Без попередження? – спитав він, поклавши чеки на стіл, ніби щойно провів

Я витрусила штани, і обручка впала на плитку, ніби сказала: «Годі прикидатися». Це була не втрата прикраси – це була втрата зв’язку, що давно тримався на нитках мовчання.