Я вже прямо сказала дочці, що не маю на весну у що одягтися, а Олеся відповіла, щоб на неї і не розраховувала, бо вона на пам’ятник тату збирає, і хоче не простий, а за 100 тисяч. Але хіба Петро на це заслужив? Він покинув мене і пішов до сусідки через паркан. Але Олесі, правда, завжди допомагав. З тою Валькою в нього дітей не було
Я вже прямо сказала дочці, що не маю на весну у що одягтися, а Олеся відповіла, щоб на неї і не розраховувала, бо вона на пам’ятник тату збирає,
– Галю, їдь в ту Італію і ти, – сказав мені чоловік. – Заробиш грошей, я дороблю нарешті будинок, дай Бог, і автівку купимо, дітям поможемо, – наголосив Олег. – А як же державна робота? Я ж в бібліотеці не сильно нароблюся, і в теплі. – Та що тобі та бібліотека? На ті копійки й смішно дивитися. Мені було неприємно це слухати, бо і сам Олен не мільйони заробляв на тій будові
– Галю, їдь в ту Італію і ти, – сказав мені чоловік. – Заробиш грошей, я дороблю нарешті будинок, дай Бог, і автівку купимо, дітям поможемо, – наголосив
– Ти це серйозно, Ігоре?! – я тримала в руках маленьку баночку крему і ледве стримувалася, щоб не пожбурити її в чоловіка. – Це для моєї мами? Це твій подарунок на 8 Березня?! Ігор лише знизав плечима, ніби не розумів, у чому проблема. – А що такого? Хороший крем, з вітамінами. – Ти купив своїй мамі дорогий парфум, а моїй – оце? Крем з аптеки?!
– Ти це серйозно, Ігоре?! – я тримала в руках маленьку баночку крему і ледве стримувалася, щоб не пожбурити її в чоловіка. – Це для моєї мами? Це
Ще сьомої не було, як син вискочив з квартири і полетів на базар. Настя вдавала що спить, і я це точно знаю. Прибіг Остап запеханий і з букетом квітів, тільки для дружини. Але халепа в тому, що попередні роки невістка це свято вперто не святкувала і навіть заборонила сину мені квіти купляти і вітати навіть на словах
Ще сьомої не було, як син вискочив з квартири і полетів на базар. Настя вдавала що спить, і я це точно знаю. Прибіг Остап запеханий і з букетом
Настя відкрила двері автомобіля, де я сиділа, і сказала: на вихід! Моєму обуренню не було меж. Вона ще не такий з досвідом водій, щоб сідати за кермо і їхати сто кілометрів від дому. Я не хочу ризикувати собою, ось і попросила, щоб за кермо сів син. Але невістці це не сподобалося. А ще Настя постійно мене виправляє, що це їх спільна автівка, а не лише Сергія. Але я звикла казати, що машина чоловіка. В нашій сім’ї завжди так було
Настя відкрила двері автомобіля, де я сиділа, і сказала: на вихід! Моєму обуренню не було меж. Вона ще не такий з досвідом водій, щоб сідати за кермо і
– Я вашого чоловіка не відбирала, свахо! Ми зійшлися вже після того, як ви почали жити окремо, – сказала я мамі невістки, але вже минуло чотири роки, як вона зі мною не спілкується, як і сама невістка. А онука ми бачили разів три, бо Інна каже, що ні я ні її тато на таке “щастя” не заслужили
– Я вашого чоловіка не відбирала, свахо! Ми зійшлися вже після того, як ви почали жити окремо, – сказала я мамі невістки, але вже минуло чотири роки, як
– Свахо, ви як такі багачі, то самі весілля дітям робіть. В нас ще молодший син є, нам його ставити на ноги треба. Тому, або ж нехай просто розпишуться, або ж ви їм таке свято фінансуйте, – сказала мені сваха, коли ми зібралися разом за столом в день мого дня народження
– Свахо, ви як такі багачі, то самі весілля дітям робіть. В нас ще молодший син є, нам його ставити на ноги треба. Тому, або ж нехай просто
Орися відразу дивно поводилася. Зайшла вона в хату, не з пустими руками, як зазвичай, а печива купила і банку кави. – Став чайник, Марусю, – сказала сестра впевненим голосом. Я то поставила, але стала чекати “підступу” і він не забарився. – Марусь, ти тільки відразу не кажи “ні”, я тебе не підставлю, і все справно сплачувати буду. – Агов, Орисю! Зупинись! Про що ти? Про які сплати кажеш? – Та, все завтра зробимо вже. Просто треба в банк піти і щоб ти на себе кредит оформила. Там не багато, тисяч 20
Орися відразу дивно поводилася. Зайшла вона в хату, не з пустими руками, як зазвичай, а печива купила і банку кави. – Став чайник, Марусю, – сказала сестра впевненим
– Мене на день народження Артемка не чекайте! Нехай сваха йде і їсть і за себе і за мене. І ще одне, може ти її мамою називати будеш, а мене якось… тіткою, чи Лідією Михайлівною? Невдячна ти дочка!, – наголосила мені мама, коли увірвалася в квартиру. Я не знаю як бути, але свекруха для мене стала врази ближчою, аніж рідна мама
– Мене на день народження Артемка не чекайте! Нехай сваха йде і їсть і за себе і за мене. І ще одне, може ти її мамою називати будеш,
– Богданко, ти ж знаєш, як важливо для мене мати сина! Ти ж знаєш, в нас традиція, всі своїх синів називають Михайлами. Мій тато Михайло, мій дідусь, я Михайло Михайлович. А що тепер? Все обірветься? Бо ти втретє вирішила мені подарувати дівчинку?, – сказав мені чоловік після того, як ми дізналися стать нашої дитинки. Я думала, що Михайло одумається, адже головне, щоб дитинка здорова була. Але ні. Я залишилася одна з трьома дітьми на руках, на яких Михайло виплачує аліменти
– Богданко, ти ж знаєш, як важливо для мене мати сина! Ти ж знаєш, в нас традиція, всі своїх синів називають Михайлами. Мій тато Михайло, мій дідусь, я

You cannot copy content of this page